Поговоримо про Формулу-1? А точніше — про Кім Кардаш’ян, теперішню дівчину Льюїса Хемілтона, та Александру Леклер, дружину Шарля Леклера. Адже медіа й соціальні мережі не перестають обговорювати цих двох жінок.Я давно змирилася з тим, що ми живемо в суспільстві спектаклю. Але чим далі, тим частіше згадую Гі Дебора та його книгу «Суспільство спектаклю». І чомусь саме поява Кім на Гран-прі Монако стала для мене дуже показовою ілюстрацією цієї теорії.Одразу зазначу: no offense. Це лише мої особисті спостереження.Щойно в мережі почали з’являтися чутки про стосунки Кім Кардаш’ян і Льюїса Хемілтона, інтернет буквально вибухнув жартами. Люди писали, що весь її інтерес до Формули-1 зводиться до того, щоб сидіти в гаражі Ferrari та вигукувати: «О боже, які швидкі машини! Вау, який красивий червоний колір!»При цьому існує доволі кумедна історія. У 2013 році Кім нібито потрапила до неофіційного чорного списку Ferrari після того, як придбала рідкісний автомобіль марки та суттєво його модифікувала. За поширеною версією, це суперечило правилам бренду щодо поводження з ексклюзивними моделями.Якщо ж подивитися на династію Кардаш’ян—Дженнер ширше, стає очевидно, що все їхнє життя побудоване навколо медіа, публічності, реаліті-шоу та постійної уваги аудиторії. Один із нещодавніх прикладів — стосунки Кендалл Дженнер та Джейкоба Елорді. Не знаю, наскільки це історія про кохання, але як медійний інфопривід — це бездоганний кейс. Соціальні мережі миттєво заповнилися тисячами постів, відео та обговорень про них. Саме тому дивуватися, що Кім знову опинилася в центрі гучної історії, було б дещо наївно. Для родини Кардаш’ян—Дженнер увага аудиторії давно стала не побічним ефектом популярності, а одним із головних активів.Якщо дивитися на це прагматично, то стосунки людей такого масштабу майже автоматично стають не лише особистою справою, а й репутаційним активом. Вони генерують охоплення, створюють інформаційні приводи та дозволяють залишатися в центрі уваги.Саме тому мене не здивувала її поява в паддоку Формули-1. Ба більше, було б дивно, якби вона не прийшла. А поводилася Кім так, як поводяться багато глобальних знаменитостей, які звикли до підвищеної уваги. Водночас було помітно, що Кім не надто занурена в контекст цього спорту. Недарма завірусився епізод, коли Мартін Брандл, колишній автогонщик, намагався взяти в неї коротке інтерв’ю, а вона фактично проігнорувала його, ніби подумавши: «О боже, ще один журналіст, який чогось від мене хоче».І тут цікаво провести паралель з Александрою Леклер.Протягом багатьох років її публічний образ формувався насамперед навколо статусу дівчини, а тепер уже дружини Шарля Леклера. Фактично вона потрапляє до категорії WAGs — Wives and Girlfriends of High-Profile Athletes. Нещодавно Vogue випустив з нею відео, в якому вона іронічно показувала вміст своєї сумки. Багатьом цей ролик нагадав відео Гейлі Бібер, яка минулого року таким самим способом висміяла нескінченні теорії та негативні коментарі на свою адресу.Реакція була передбачуваною: Александра отримала чергову хвилю критики.До чого я все це веду? До того, що в цій історії немає однозначно правильних чи неправильних героїв, а критика буде завжди. Кім критикують за те, що вона нібито не розуміється на Формулі-1, але при цьому опиняється в центрі її інформаційного поля. Александру критикують за те, що її особистий бренд надто тісно пов’язаний із популярністю чоловіка.Але чи є в цьому щось принципово погане? Мені здається, що ні. Кожна людина має право будувати власну ідентичність так, як вважає за потрібне. Якщо Александру комфортно асоціювати себе насамперед із роллю дружини Шарля Леклера — це її вибір. Якщо Кім має власне бачення того, як використовувати свою публічність і залишатися частиною глобального медіапростору, — це також її вибір.Ми живемо в епоху, де публічність давно стала окремою індустрією. Це світ перформансу, особистих брендів і безперервної уваги. Ми можемо захоплюватися цим, критикувати або висміювати. Але зрештою всі вони просто грають за правилами системи, яку не створювали, але навчилися використовувати.