Є у моєму життя така чудова людина - Daria Zawyalowa. Вона художниця у Першому театрі у Львові. Хоча для мене вона насамперед та, кого я завжди слухаю з відкритим ротом. Вона дуже цікаво розповідає про роботу над костюмами і декораціями, про живопис і львівські вілли, про ткацтво і орнаменти. Також ми обов'язково говоримо про котів. Для мене велика честь, що Дара Анатоліївна прочитала мою книжку "Паралельне життя безпритульних котів" і написала відгук. Ось він:"Ця книжка мала з’явитись... і вона з’явилась... бо треба було весело (і не дуже), просто (і не дуже) розповісти про зовсім невеселу проблему безпритульних тварин... От останнім часом буваю в Європі - і бачу багато собак (на повідках і з господарями), а котів не бачу зовсім... їх нема. Бо вони всі вдома... нема там безпритульних котів. І це , подобається нам це чи ні, говорить про рівень цивілізації. І так неймовірно хотілось би, щоб так було і в нас... така от у мене мрія. А зараз, під час повномасштабної війни, це просто проблема з проблем. І беруться вирішувати її люди, просто люди, такі, як героїня книжки, добрі до самозречення, милосердні до сліз... І ще ця добра і мила книга промовляє до дітей і підлітків - це свого роду настанова, інструкція по рятуванню і прилаштовуванню безпритульних котів. Візьміть її в руки, розкрийте - почніть читати...і обіцяю, відірватись ви не зможете... І, я впевнена, добра в світі трохи побільшає"