Минулої суботи помер гітарист гурту Every Time I Die Енді Вільямс, також відомий як реслер The Butcher. Я знав про нього через AEW, де він регулярно виступав у команді з The Blade, і лише через якийсь час я випадково дізнався, що він ще й гітарист, та ще й такого великого гурта як ETID.
Мушу бути чесним — я не фанатію від Every Time I Die, і я не дуже вболівав за команду Бутчера і Блейда, але я проймаюся величезною повагою до людей, які змогли реалізуватися і в рок-музиці, і в реслінгу, бо це два мої великі захоплення.
Та найбільше мене вразило те, як про Енді масово відгукувалися люди одразу після його смерті. Я ніколи в житті не бачив такої кількості публікацій і коментарів, де люди ділилися не просто загальними словами на кшталт "він був світлою людиною і нам його не вистачатиме", а цілі історії з життя, які говорили самі за себе. Величезна кількість реслерів, музикантів і просто фанатів переповідали уривки свого спілкування з Енді, і всі ці історії були пов'язані тим, що в них Енді зображався яскравим джерелом світла та тепла, до якого природньо хочеться тягнутися. Окрім того, що про нього відгукуються як про ніжного гіганта, який зовні був кремезним сильним чоловіком, але мав добру та світлу душу, я читав, що він бажав і дуже легко здружувався з усіма навколо. Кажуть, що він завжди знаходив час на кожного, кого зустрічав, навіть на незнайомця, і він створював атмосферу, в якій ти відчував, що тобі приділяють усю увагу в цей момент. Люди пишуть, що разом з Енді вони почували себе на своєму місці та відчували поштовх ставати краще. Ось це те, що вразило мене найбільше. Це те, що надихає мене найбільше.
Rest in Piece, Andy "The Butcher" Williams