Термін «пресслужба» досі живе в українських комунікаціях, хоча по суті він давно втратив сенс. Це слово звучить як рудимент епохи, коли комунікація була односторонньою: є установа — і є безликий голос, який «відповідає для преси»⏺Сьогодні «пресслужба» сприймається не як команда фахівців, а як штамп. Як щось закрите, формальне й безособове. Як офіційна відписка, яка нічого не пояснює і ні за що не відповідає. Формулювання на кшталт «у пресслужбі банку повідомили» не викликає довіри, не додає прозорості й не створює відчуття живого діалогу☝️У сучасних комунікаціях це звучить ретроградноСвіт давно рухається в інший бік. Аудиторія хоче розуміти, хто саме говорить, чому і з якої позиції. Людяність, відповідальність і прозорість стали важливішими за формальну правильність формулювань. Саме тому ми свідомо уникаємо терміну «пресслужба» у зовнішніх комунікаціях✨Замість цього ми обираємо іншу мову й іншу логіку комунікації — говоримо від імені банку, команди або конкретних представників, а в ключових темах напряму називаємо ім’я та посаду спікера. Це дозволяє зберігати людяність, прозорість і відповідальність у діалозі та чітко показувати, хто саме стоїть за словами й рішеннями💫Бо комунікація — це не «служба», а взаємодія. Не функція, а відповідальність. Не абстрактна структура, а конкретні люди, які готові пояснювати рішення, брати на себе позицію і бути відкритими до діалогуТермін «пресслужба» застряг у логіці минулого, де головною метою було відбитися від запиту. Сучасні ж комунікації — це про пояснити, залучити, бути зрозумілими. Про розмову, а не монолог. Про партнерство з медіа й аудиторією, а не про дистанцію✨У 2026 році комунікаційні команди — це не «служби», а живі екосистеми: зі спікерами, експертами, ком’юніті та контекстом. І мова, якою ми себе називаємо, має це відображатиТому «пресслужба» — наше професійне «ні». Час залишити це слово в минулому й говорити з людьми від імені людей