Статистика telegram channel - @lunareva

Вербування через TelegramВербування відбувається через незашифрований Telegram-бот — критично небезпечний інструмент у середовищі повного контролю зв’язку.Процес займає 13 хвилин. Бот пропонує небезпечні дії: • фото українського паспорта • зав’язування стрічок • повідомлення про позиції військ • прослуховування українських пісеньІноді без жодних попереджень про ризики. Експерти зазначають, що навіть використання шифрування не рятує - російська система СОРМ дозволяє відстежувати всі комунікації.Фото як доказ проти активістівФото з символікою легко геолокуються. ФСБ використовує камери спостереження для ідентифікації людей. Активістку Сєвіль Велієву затримали саме так.Фінансування та його припиненняБританія фінансувала програму у 2025 році, але припинила після скандалу та внутрішнього розслідування.Причини: • ризики безпеки • некомпетентність персоналу • неефективне використання коштівСпроби приховати проблеми. Критиків залякували, за ними стежили. Патрікаракос публічно просував програму, не розкриваючи свою роль. Він також вимагав видалення критичних матеріалів.Заперечення очевидногоПопри публічні заяви про загибель і арешти активістів, організатори почали заперечувати ці факти.Організація Truth Hounds підтвердила, що не проводила повноцінного розслідування.При цьому існують документовані випадки: • арештів • зґвалтувань • убивств активістівЗокрема, жінка з Мелітополя була викрадена, а згодом знайдена мертвою.Висновок. Колишні учасники спротиву жорстко критикують програму: “Такі дії не дають результату. Вони лише ведуть до арештів і смертей”.“Інша Жовта стрічка” У 2026 році організація заявила, що змінює підхід, визнавши ризики. Але фактично ці ризики існували роками.І навіть після заяв про зміни — продовжують публікувати фото з легкою геолокацією.ідками

«Бабуся, сідай!» — Трійка евакуювала цивільних із сірої зони за допомогою наземного робота!Літню жінку, яка рухалася прострілюваною дорогою, на Лиманщині виявили пілоти 60-ї ОМБр. Без надії вижити вона йшла крізь вирви від снарядів і тіла односельців — допоки за нею не прибув робот.За справу взялися бійці роти безпілотних наземних систем “Cerberus”. Щоб не налякати жінку, наземний роботизований комплекс накрили ковдрою із посланням: «Бабуся, сідай!».Ще трьох цивільних, які виходили пішки, дрони супроводжували до точки евакуації. Діставшись бронеавтомобіля, бійці 1-го мехбату вивезли людей із зони бойових дій і передали представникам ЦВС бригади. Кадри технологічної операції, що тривала чотири години — показуємо у відео.Евакуйованій жінці 77 років. 53 із них вона прожила у власному будинку, який зруйнували окупанти. Третій армійський корпус закликає: евакуюйтеся завчасно, щоб зберегти найцінніше — життя.Третій армійський корпус | Instagram | Facebook | YouTube | Threads | ab3.army | TikTok | Підтримати 🇺🇦

Росіяни мріяли, що в Україні їх зустрічатимуть хлібом-сіллю. Натомість їх зустріли прокльонами та матюками. ❤️‍🩹Генічеськ на Херсонщині, 24 лютого.«Ви прийшли на нашу землю. Покладіть насіння собі в кишені, щоб коли вас вб'ють проросли соняшники». Жінка облаяла російського військового у тільки-но окупованому місті.❤️‍🩹Дніпрорудне на Запоріжжі, 27 лютого.Місцеві жителі на чолі з мером Євгеном Матвєєвим (загинув у російському полоні в 2024 році) вийшли назустріч російським танкам та змусили їх відійти від міста.❤️‍🩹Бердянськ на Запоріжжі, 28 лютого.У вже окупованому місті люди вийшли на протест, «послали» окупантів — і ті вивели військову техніку з центру. Жителі міста скандували «Ідіть додому» та «Бердянськ – це Україна».❤️‍🩹Старобільськ на Луганщині, 2 березняЛюди перегородили дорогу російським танкам, вийшовши на мітинг із державними прапорами та гімном України. У відповідь росіяни пустили автоматні черги, аби залякати мешканців. Місцеві відповіли скандуванням слова «убивці!».❤️‍🩹Енергодар на Запоріжжі, 2 березняОкупанти підійшли впритул до міста. Місцеві мешканці та співробітники Запорізької атомної електростанції вийшли до блокпостів, щоб не пропустити російських військових.❤️‍🩹Херсон, 5 березня. Місцеві жителі вийшли на багаточисленний мітинг проти російської окупації. Місто скандує: «Пішли звідси» та «русскій солдат – фашистський окупант».❤️‍🩹Скадовськ на Херсонщині, 17 березня.Місцеві жителі зняли російський триколор з міськради у вже окупованому місті.Цивільний спротив на тимчасово окупованих територіях триває досі.

Для мене не було несподіванкою, що війна розгориться у 2014 році або розростеться до масштабів однієї з найбільших у світі воєн XXI століття у 2022-му. Ще в школі, на уроках історії, мій учитель, народжений у засланні в Сибіру, застерігав: московити повернуться, і війна триває навіть тоді, коли здається, що її немає. В університеті кілька викладачів не втомлювалися повторювати: для імперії три десятиліття — це мить, і рано чи пізно вона знову проливатиме нашу кров собі на втіху. Ми мали готуватися. Готувати себе, готувати наступні покоління. Бо ця війна не завершиться ніколи.Для мене особисто вона почалася ще у 1169 році, коли володимиро-суздальський князь Андрій Боголюбський зібрав військо й розорив Київ. Саме тоді стався цивілізаційний розкол між народами, які згодом сформували українців і росіян. Відтоді боротьба триває вже 854 роки, а не три роки, і всі ці століття ворог не припиняв спроб нас знищити, підкорити, асимілювати й стерти з історії. Він влаштовував геноциди, забороняв мову, стирав пам’ять, змінював назви, але навіть майже за тисячу років йому це не вдалося.І не вдасться.Війна не завершиться найближчим часом, і вона, вочевидь, не завершиться ніколи. Ми народжені у цій боротьбі, вона загартувала нас, зробила тими, ким ми є. Без неї ми просто перестанемо існувати. А всі перемир’я — це лише паузи між новими битвами, підготовка до чергової війни з тими, хто раз по раз приходить зі Сходу, щоб поневолити Європу, частиною якої ми були завжди. І тепер не маємо права відступати, навпаки — ми повинні зміцнювати її, оберігати, лікувати. Бо це наш дім, і ніхто, окрім нас, його не збереже.Але цього недостатньо. Ми також повинні пробуджувати європейців, нагадувати їм, що безпека ніколи не була гарантованою. Її треба виборювати, підтримувати, захищати, вкладати в неї не менше, ніж у майбутнє своїх дітей. Надто довго Захід жив в ілюзії, що війна — це щось далеке, те, що відбувається десь на периферії їхньої цивілізації. Вони забули, що зло не зникає само по собі. Воно лише чекає слушного моменту — коли його перестануть помічати, коли втратять пильність, коли перестануть вкладатися в боротьбу. А потім воно приходить у їхні міста, у їхні домівки. Тоді гинуть близькі, друзі, ті, кого любиш. Тоді втрачається все, чому ти присвятив своє життя.Шана і вдячність тим, хто віддав у цій війні своє життя, своє здоров’я. Глибока повага тим, хто продовжує боронити наш світ від зла. Історія ще не закінчилася. Вона не закінчиться найближчим часом, хоч би як цього прагнули ті, кому хочеться спокою. Це не епізод, не окрема війна. Це процес, який триватиме все наше життя, бо інакше бути не може. Не тут і не в цей час.

Продовжуємо розповідати про київські заклади, де можна зарядити гаджети і погрітися:📍Capuleti Італійський ресторан на Печерську (вулиця Євгена Коновальця, 36-В) має генератор, опалення і стабільний Wi-Fi. Там можна зарядити телефони, ноутбуки та павербанки, є розетки та подовжувачі. У меню: кава, чай, гарячі напої, страви італійської кухні.📍NTLK Food PointЗаклад на Оболоні у парку «Наталка» (Оболонська набережна, 20) має генератор, опалення, Wi-Fi (обмежений, але стабільний). Там можна набрати гарячу воду в термоси, зарядити телефони, павербанки, ліхтарі, є подовжувачі біля столів. У меню: кава, чай, глінтвейн, натуральні чаї, какао, стрітфуд. 📍«Євразія»У всіх закладах мережі людей пригощають гарячим супом (з 13:00 до 16:00) та чаєм, також дозволяють відігрітися та підзарядити свої гаджети. Протягом дня немає жодних обмежень за кількістю місць, уточнюють у команді.📍Station PizzaПіцерія Station Pizza організувала «пункти незламності» у локації на Позняках (проспект Петра Григоренка, 5-А). Там є можливість розігріти їжу, доступ до розеток (для фена, зарядки телефону тощо), вбиральня, безкоштовний Wi-Fi та обігрів. Також пригощають борщем або бульйоном, піцею і гарячим чаєм.📍Naperlage Tapas & CoNaperlage Tapas & Co на Подолі (вулиця Сагайдачного, 41) пригощає алкогольним і безалкогольним гарячим глінтвейном.

"Це місто сформувало класичну різдвяну колядку. Тепер Росія знищила його"Сьогодні впливове видання Politico опублікувало різдвяну статтю про Покровськ і пісню «Щедрик». Ми коротко переказуємо її зміст.Стаття розповідає про місто Покровськ, яке нині зруйноване російськими військами, та його зв'язок із відомою різдвяною колядкою "Carol of the Bells" (оригінал — "Щедрик"). Композитор Микола Леонтович розвивався як митець саме в Покровську на початку XX століття, черпаючи натхнення з українських народних традицій. Пісня слугувала політичним посланням про незалежність України під час спроби створення Української Народної Республіки в 1919 році. 🇺🇦Колядка була популяризована хором у Європі 🇪🇺та США 🇺🇸, де набула статусу класичної різдвяної мелодії. Леонтовича вбили радянські агенти в 1921-му, що стало символом репресій проти української культури. Стаття проводить паралелі з сучасним російським вторгненням, де москва намагається знищити українську ідентичність, подібно до радянських часів.Україна продовжує боротися за Покровськ, частково відновивши контроль над містом. Історія "Щедрика" нагадує про стійкість української культури, яка виживає попри агресію, і слугує нагадуванням про важливість збереження національної спадщини в умовах війни.Культурне значення Покровська для України насамперед пов'язане з постаттю Леонтовича, який саме тут викладав у музичній школі, керував хором залізничників та відстоював права робітників, співаючи революційні пісні. Місто вважається батьківщиною "Щедрика", що символізує глибоку духовність і стійкість української ідентичності проти колоніальних загроз. Ця колядка, як культурне послання, просувала українську незалежність у світі, а вбивство композитора започаткувало хвилю терору проти української культури, що резонує з сучасними подіями. Таким чином, Покровськ уособлює боротьбу за збереження національної спадщини, роблячи його ключовим елементом української історичної пам'яті.@paliturka / Підтримати

Госпітальєри запрошують на курси у жовтні: Курс «Базова підтримка життя»📍Київ: 11, 26 жовтня📍Львів: 18 жовтня📍Дніпро: 19 жовтняКурс «Зупинка кровотечі» (Stop the bleed)📍Київ: 12 жовтня📍Львів: 12 жовтняКурс «Перша допомога при травмі»📍Київ: 11, 25 жовтня📍Львів: 11 жовтня📍Дніпро: 11 жовтняЗупинка масивної кровотечі, відновлення прохідності дихальних шляхів, допомога при опіках і переохолодженні.Курс «Перша допомога при травмі хребта»📍Київ: 18 жовтняКурс для тих, хто пройшов курс «Допомога при травмі».Симуляційний курс📍Київ: 19 жовтняСкладається з практичних відпрацювань та симуляцій різних невідкладних станів (раптова зупинка серця, травми, кровотечі тощо).Курс «Масова травма»📍Київ: 5 жовтняІнтенсив для підготовки роботи з масовими ураженнями. Реалістичні сценарії, багато статистів, сортування постраждалих, перша допомога і командна робота в дії.Курс TCCC CLS від NAEMT (5 днів)📍Київ: 13-17 вересняTCCC ASM 1 день:📍Київ: 4, 18 жовтня📍Дніпро: 25 жовтня📍Львів: 19 жовтняTCCC ASM 3 дні (містить більше практики):📍Київ: 24–26 жовтняВишкіл бійця-рятувальника (TCCC CLS)📍Дніпропетровська обл.: 20–26 жовтняМаксимальна наближеність до бойових умов: фізичні навантаження, реалістичні симуляції, сувора дисципліна.Вишкіл бойового медика (TCCC CMC)📍Дніпропетровська обл: 5–17 жовтняТретій рівень підготовки за ТССС. Навчання включає ширший спектр медичних знань та навичок.Сайт з записом на курси

Це історія про кохання та відданість, яка допомагає українському воїну відновлюватися після фронту. 8 листопада 2022 року чоловік Вікторії Прохоренко отримав поранення під час звільнення Херсонщини. Відтоді життя всієї родини розділилося на «до» та «після».У першу ніч, коли чоловік повернувся додому з лікарні, він відламав ніжку від табуретки та поклав під подушку. Коли дружина спитала, навіщо йому це, той відповів, що не має іншої зброї, щоб захистити родину.Чоловік Вікторії очувався самотнім серед рідних, вважав, що його ніхто не розуміє та почав агресивно реагувати на неї та дітей. Спроба сходити на сімейну психотерапію закінчилася невдало. Врешті подружжя вирішило розійтися.Розлука тривала півтора місяця. Вікторія отримала дзвінок від коханого, зі слухавки пролунало: «Я без вас більше не зможу». Вона вирішила, що сама допомагатиме йому впоратися з психологічними наслідками того, що чоловік пережив на фронті.Про те, як Вікторії вдалося врятувати сім’ю та стати «тиловим побратимчиком» для свого коханого, дивіться у нашому новому відео.https://youtu.be/e0GCp5e6cb0?si=m_FqQJQ3SPN-45p4