Три години вже в дорозі,Сигареток теж вже три -Слава Богу, що не в морзі:Чути галас дітвори.Поїзд їде в небо ніби,Провідниця ніби з німбомСповідаюся сусіду:Всі помрем, та поїзд їде. Ранок. Холод. Лиця ниці.Чай приносить провідниця Вона знає: тут насниться ДорОга дорогА в Ніццу.Нащо Ніцца та здалася,Як в селі ріднІм живиця -Поїзд їде вже до щастя:М’ята постіль на полиці. За вікном печаль й морози,Десять десь годин в дорозі,Похмелився сусід Вася -Я і сам з ним б похмелився.Де ж поділась зубна паста?Ще години зо дві - й щастя,Так проходить вічна осінь:Проїжджаємо столицю…Дуже злиться провідниця:Я беру лише готівку.Платять, кажуть, навіть в морзі,Як скінчилась кіноплівкаНові станції як фільми Скоро буду на порозі,Як з тюрми виходиш вільний:Трусяться усі кінцівки Бо дорога - завжли осінь,Навіть взимку, навіть з біллюПосміхнулась провідниця Їй мабуть так добре спиться.Крик, неначе громовиця:Пропустив свою зупинку!Не повернеш кіноплівку,Хай нове щось знову сниться.Вже і нова провідниця Чай приносить і сміється:Зупинися скоро десь там,Бо прийде тверда полиця.Не шкодуй тих гривень десять,Ай сміється, як лисиця:Тільки в поїзді з Одеси Щось таке лихе насниться.І з любов’ю, і з бурлеском Прогорнув і цю сторінку:Наближається зупинка,Де немає таємниці.Ранок. Холод. Нові лиця. Найдорожчий шлях додомуЯкщо знаєш: є до кого Й знаєш сам, чому не спиться.Й сниться геть не провідниця,А маленьким під час грому Біг до мами-захисниці.Сльози. Чай міцніше ромуПоізд врешті зупинився,Ти спинитись вже не зможеш Все біжиш десь карколомно,Дім хоч рідний, та не схожий.Вже нема бабусі й друга, Знесли ту стареньку хату І дерева теж померли,І посивіли щенята.Рідні літні як папугиВсе повторюють мовчати.#ЛозПоезії