Три години вже в дорозі,Сигареток теж вже три -Слава Богу, що не в морзі:Чути галас дітвори. Поїзд їде в небо ніби,Провідниця ніби з німбомСповідаюся сусіду:Всі помрем, та поїзд їде. Ранок. Холод. Лиця ниці. Чай приносить провідниця Вона знає: тут насниться ДорОга дорогА в Ніццу. Нащо Ніцца та здалася,Як в селі ріднІм живиця -Поїзд їде вже до щастя:М’ята постіль на полиці. За вікном печаль й морози,Десять десь годин в дорозі,Похмелився сусід Вася -Я і сам з ним б похмелився. Де ж поділась зубна паста? Ще години зо дві - й щастя,Так проходить вічна осінь:Проїжджаємо столицю… Дуже злиться провідниця:Я беру лише готівку. Платять, кажуть, навіть в морзі,Як скінчилась кіноплівкаНові станції як фільми Скоро буду на порозі,Як з тюрми виходиш вільний:Трусяться усі кінцівки Бо дорога - завжли осінь,Навіть взимку, навіть з біллюПосміхнулась провідниця Їй мабуть так добре спиться. Крик, неначе громовиця:Пропустив свою зупинку! Не повернеш кіноплівку,Хай нове щось знову сниться. Вже і нова провідниця Чай приносить і сміється:Зупинися скоро десь там,Бо прийде тверда полиця. Не шкодуй тих гривень десять,Ай сміється, як лисиця:Тільки в поїзді з Одеси Щось таке лихе насниться. І з любов’ю, і з бурлеском Прогорнув і цю сторінку:Наближається зупинка,Де немає таємниці. Ранок. Холод. Нові лиця. Найдорожчий шлях додомуЯкщо знаєш: є до кого Й знаєш сам, чому не спиться. Й сниться геть не провідниця,А маленьким під час грому Біг до мами-захисниці. Сльози. Чай міцніше ромуПоізд врешті зупинився,Ти спинитись вже не зможеш Все біжиш десь карколомно,Дім хоч рідний, та не схожий. Вже нема бабусі й друга, Знесли ту стареньку хату І дерева теж померли,І посивіли щенята. Рідні літні як папугиВсе повторюють мовчати.#ЛозПоезії