За першу половину 2026 року я прочитала 48 книжок. Для порівняння, у 2025 це число складало 26. У чому секрет? У цьому році я хочу жити, чого не могла сказати про значну частину минулого.

Підібʼю деякі підсумки.

З прочитаного двадцять одна книжка нонфікшн, двадцять сім — художня література й трошки автофікшну.

Пʼятнадцять книжок з цього списку я оцінюю на пʼятірку. Шість книжок — на одиничку. З книжок, яким я особливо рада у цьому списку — «Колонія», «Амадока», «За маму, за тата», «Поводься як друг», «Rouge», «Сновиди», «Агент з ведмедиком», «Як Україна втрачала Донбас», «1913», «Ялтинські доньки», «Джейн з ліхтарного пагорбу», «Будинок моєї матері», «Час невдах, або в кримській столиці хмарно з проясненнями», «Матильда», «Роксолана», «Ширлі», «Мала», «Перша дівчинка» і «Другий сліпий син».

Вдосталь було і недочитаного. А кожен раз, коли я все таки змушувала себе добиратись до кінця книги, це було неприємно. Важливим 🌸 інсайтом🌸 про читання у 2026 році — подеколи я люблю читати те, що мене дратує. І дратуватись, злитись і обурюватись протягом всього часу з книжкою :)

Підхід до читання змінився у цьому році ще й з відкриттям для себе електронних книжок на Лібраріусі. Тепер читати дійсно можна будь-де!

Не знаю, чи поширена ця проблема, та мені важко переходити від одного процесу до іншого. Часто я не можу почати читати, бо думаю про те, як треба буде встати, взяти книжку, знайти ручку й стікери, обрати зручну позу, поставити лампу нормально й розгорнути книжку. І налаштування на читання займає десь до години. З електронним читанням кількість дій значно скорочується. Закрити Тікток, відкрити Лібраріус. Всьо.

Своїми темпами читання я задоволена. Цього року, на відміну від попереднього, я дійсно відчуваю багато радості у читанні й поринаю у історії героїв, чого всім і бажаю.