🏝 Коли життя стає дещо буремним і сумним, я йду шукати історії про буття Туве Янссон на острові. 👁️ Серед біографії цієї письменниці завжди знаходиться сюжет, який спонукає полюбити все навколо знову або ж розглянути варіант усамітнення з коханою людиною на клаптику землі й скель серед острова. Так от, запрошую насолодитися однією з оповідок. 🐿Якось один із племінників Туве знайшов білочку, яка розгубилася і потрапила в молочний бідон. Хлопчик взяв її з собою до письменниці, коли збирався на острів. 🥹Мисткиня провела ціле літо без людей поблизу, малюючи і пишучи у товаристві білки. Янссон завела хорошу дружбу зі спритною тваринкою. Білочка обожнювала лежати на шиї Туве. Художниця помітила улюблене місце лежання подружки й зробила із паперових серветок гніздо для білочки у своїх ключицях. 🕔Білочка мала свій розпорядок. 🧡 Рівно о четвертій годині ранку вона дряпалась у вікно будинку та заходила здійснити свою звичну гру. Суть ритуалу була в тому, щоб лазити згори донизу по Туве, ніби по дереву. Втомлена і сонна, письменниця підводилася з ліжка щоранку. Вдягала товстий ісландський светр, відчиняла двері і розставляла руки перед білочкою. 👁️Та одного осіннього ранку білочка не розбудила Туве о четвертій. Янссон кинула всі справи, наділа той ісландський светр, до якого звикла її пухнаста подруга і вирушила на всі острови навколо, насвистуючи і кличучи тваринку. Зрештою пошуки завершились невдачею, а письменниця дуже сумувала за білочкою. 🥸 Наступного року добровільна пожежна команда з Борго — міста на материку неподалік — влаштувала вилазку на один острів поруч. Після подорожі в місцевій газеті написали, що о четвертій годині ранку білка пробралася в намет і лазила по всіх сонних пожежних. Прочитавши, Туве обурено подумала: «І жоден з них не додумався встати і стати деревом для білки».