📍 У книжці «Те, що видно звідси» Маріани Лекі є щось незбагненно прекрасне — історія повертає смак до життя. Хоча цей текст змусить пролити не одну сльозу, та він серйозно так роздупляє і наполягає подивитися страхам в обличчя, зазирнувши в безодню реальності. Люди будуть помирати. Серця розбиватися. Надії губитися у буденності. Слова залишатися несказаними. Та є дещиця щемливо чудового у бутті. 📝 Пошукала цікавого по інтерв’ю про Маріану Лекі і цей роман. Розповідаю. 🛤️ Письменниця зростала в оточенні природи й повертається до неї з плином дорослішання. Час плине по-іншому в затишку природи для Лекі: там авторка відчуває кращий зв’язок із собою, адже забуває про себе. Особливо приємним для неї є спілкування з тваринами. Ці створіння не розуміють людської мови, а в текстах Лекі повсякчас слугують метафорою для більш витонченої розмови про складне. 📸 «Те, що видно звідси» — взагалі річ неавтобіографічна. Втім, текст змінив дещо у житті авторки. Коли Маріана Лекі прибуває до місця, де відбуваються події, то відчуває себе немов у власній майстерні. 🫂 Авторка прагнула дослідити, що відбувається, коли тебе все життя оточують одні й ті ж люди — люди, яких ти не обираєш, але з часом, можливо, пізнаєш краще за себе. Найбільше з ансамблю героїв у романі письменниці подобається оптик. Він випромінює надзвичайне тепло. Попри свою невпевненість, цей старий мужній у тому, що дійсно важливе. 👁️ Маріана Лекі проводить письменницькі майстер-класи для в’язнів. Люди часто питають її, чому можна навчити цих людей. Та авторка відкрита до нового досвіду і натомість засвоює уроки від в’язнів, які просто беруть чистий аркуш і починають писати, не чекаючи потрібного моменту. ☺️Маріана Лекі — одвічна й велика шанувальниця окапі. Завжди знала — ця химерна тварина має з’явитися у її книжці. Чому ж саме у «Те, що видно звідси»? Бо окапі немає нічого спільного з місциною, описаною в романі! Так все і склалося. Живою письменниця почувається тоді, коли усвідомлює себе в моменті. І це може бути навіть абсолютно неприємний епізод буття. 📝Маріана Лекі, за власним зізнанням — людина дивакувата. Відчуваю себе так само постійно, а тому хапаюсь за радість читання книжок від чудернацьких особистостей. Сподіваюсь на тексти авторки (вона на фото) українською ще!