Статистика telegram channel - @longread_rock_n_roll

🌸 "...там, цейво... минулої травневої п'ятниці, Sleep Token дропнули інструментальну версію своєї минулорічної платівки "Even In Arcadia", яка, до речі, буквально вчора відсвяткувала свою першу річницю..."Я щиро кайфую як від подібних версій альбомів різних гуртів та виконавців, так і, власне, від суто інструментальної музики - від важкої її іпостасі, джазу та електроніки і до різнобарвних кіносаундтреків. Це, по суті, зовсім інший рівень експірієнсу - під час прослуховування ніби поринаєш у декорації якогось улюбленого мистецького світу, де відсутні акторський склад та знімальна група. Ходиш собі... прогулюєшся... вишукуєш якісь аранжувальні смаколики, що криються в текстурах другого та третього планів... можеш навіть нафантазувати собі власну лірику за бажанням...🌸 "...до речі, попри те, що "Take Me Back To Eden" і досі залишається для мене найкращою роботою цих англійців, платівку "Even In Arcadia" з часом мені все ж вдалося розсмакувати - порівняно із загальним емоційним фідбеком від трьох передальбомних синглів та дебютними прогонами вже всього LP відразу після релізу. Смачний лайк, однозначно... і навіть не один..."

🌟 (01.07.2025 13:22) пан Serhii (підписник The Rock Spectrum): "...я все ще чекаю їх альбом..."🌟 (01.07.2025 13:38) Я (також підписник The Rock Spectrum): "...сподіваюся, що в якийсь прекрасний день вони просто зроблять пост-анонс про те, що альбом доступний для прослуховування - власне, як вони завжди і робили зі своїми сингловими релізами..."__________І знаєте що, пані та панове? Цей прекрасний день настав і я, на правах, які мені ніхто не делегував, офіційно оголошую 19 квітня державним музичним святом, адже тоді, вже майже три тижні тому, київський гурт POKRUCH анонсував свою дебютну повноформатну платівку, реліз якої відбудеться до кінця поточної весни.Цікавий факт і припущення: наразі гурт видалив більшість своїх композицій зі стрімінгових платформ, залишивши лише три з них - "Небо" та диптих "Класика та Косметика". Можна припустити, що згадані треки так і залишаться у поточному сингловому статусі, а решта, найімовірніше, стане частиною альбому, перед тим пройшовши (можливо) процес повного перезапису - як з точки зору вокально-інструментальної, так і в плані мовного забарвлення лірики.__________🌟 "...а Ви як - чекаєте на довгоочікуваний повноформатний дебют POKRUCH чи, мейбі, вже й забули чекати?..."🌟 P.S.: "...до речі, якщо драмер гурту (пан Гліб Проців) не жартував, то музиканти планують ще й вінілове видання свого LP-первістка - для мене це подвійне свято..."

🎶 "...i feel my eyelids chained to lucid tears... light escapes me as I’m near... these dreams I always dread... couldn't you hear me when I said..." - part of the track (01:43)__________"...спочатку була пустота... в пустоті зародилася темрява, а згодом і світло..." - тьфу ти... не туди заліз... ще раз..."Спочатку, після перших прогонів синглу-сабжу, я сидів і довго споглядав на водночас доволі дивну і магнетичну обкладинку свіжої композиції Invent Animate під назвою "Fall Like Rain", намагаючись запінгувати хоча б якийсь "сигнал" з протилежного боку. Час йшов, я продовжував витріщатися на відповідний арт, а він, у свою чергу, мовчки дивився на мене, але якогось натяку на емоційний конект не було і близько.Але, опісля того як ось ця моя вистава під назвою "До мене довго доходить, або ж як жирафний синдром впливає на моє життя" підійшла до свого завершення, то своєрідна розмитість картини "Fall Like Rain" почала зникати і я зміг для себе виділити навіть деякі секції, наповнення яких хоч і не викликало у мене неймовірного "вау", але все ж зуміло залишити непоганий емоційний слід. Якщо що, то я веду мову про ті частинки треку, ліричні рядки яких я вивів на початок та кінець допису (з посиланнями на тайм-коди, якщо потрібно). Чому саме ці секції? Я просто обожнюю подібну лід-гітарну роботу, а в рамках приспіву вона відіграє для мене чи не ключову роль у побудові, власне, всього.Звісно ж, на основі першого синглу робити бодай якісь висновки щодо майбутнього LP я не буду, але, все ж таки, якщо і оцінювати новий трек на контрасті з попередніми творіннями, то загальний композиторський підхід на "Heavener" (2023) для мене був набагато ближчим. Відсутність чистоспіву пана Marcus'а Vik'а, на мій погляд, не грає на користь новій композиції - аж надто крутим вийшло поєднання його вокальних технік на крайній платівці."...що скажете Ви, хлопаки та дівчата? Як Вам новий трек? І, власне, напишіть в коментах, чи повертаєтеся Ви до "Heavener", бо я - так..."__________🎶 "...i wasn't born to be afraid... under the quiet... whispers that fall like rain... no one deserves to feel this way... buried in silence... whispers that fall like rain..." - part of the track (01:53)

Хтось: "...Сєрьог, ти куди пропав? Щось готуєш із нових дописів чи увімкнув pause-режим на каналі?..."Я: "...Так..."__________🌟🌟 "...одного вечора, десь пару тижнів тому, я сидів і запитливу думку гадав - "...щоб його таке переглянути чи послухати?? Хочеться чогось спокійного, розміреного та з якоюсь ламповою атмосферою...". І тут, як на замовлення, мені на очі потрапляє одна рекомендація..." 🌟🌟Власне, через декілька миттєвостей, перейшовши за відповідним посиланням, я вже слухав та дивився подкаст на каналі Did'ko Music, де Олександр Куц (Vøvk) та Володимир Агафонкін (Обійми Дощу), разом з ведучими, майже чотири години теревенять на тему progressive rock, рекомендують знакові для цього жанру роботи і слухають композиції з обраних LP. Так я і натрапив на неї - сьому студійну роботу легендарних GENESIS під назвою "A Trick Of The Tail" (1976), яка залишається невід'ємною частиною мого deezer-плейлиста вже ось третій тиждень поспіль.Звісно ж, з деякими роботами цього бенду я знайомий, але, як це часто у мене буває - предметного прослуховування всієї дискографії до 2026 року не було, на жаль. Так, я час від часу слідкую (одним оком) за сольною творчістю колишнього фронтмена Peter'а Gabriel'а, але стежини до продовження свого слухацького дослідження творчого доробку GENESIS постійно приховувалися від мене. Проте, після згадки пана Олександра, а також під впливом його розповіді про вищезгаданий альбом, я твердо вирішив, що час настав і поплентався до бібліотечних дверей Deezer.Якщо і описати коротко"A Trick Of The Tail", то... уявіть на мить, що класичний та до біса помпезний progressive rock 70-х років минулого сторіччя упакували в, скажімо так, мейнстрімнішу форму, витримавши прекрасний баланс між вже згаданим прогом та арт-роком тих же часів, додавши до вже готової страви ще й pop-вайби. Водночас, маю в кишені ще одну думку (як завжди метафоричну): можливо, що ця своєрідна кінопаралель буде не на сто відсотків доречною, але, слухаючи альбом-сабж, мені в голову прийшли спогади про те, як Дені Вільньов адаптував "Дюну" Frank'а Herbert'а, зберігши в достатній формі інтелектуальність та філософію оригіналу (з одного боку) і надавши своєму кінотвору (через призму власного режисерського бачення) мейнстрімно-блокбастерної динаміки (з іншого).__________🌟🌟 "...до речі, платівка "A Trick Of The Tail" стала дебютною для драмера гурту Phil'а Collins'а у ролі вокаліста - кожному би колективу мати такого голосистого барабанщика. Попри те, що пан Collins (за словами Олександра) дуже переживав щодо своєї нової ролі в GENESIS, від себе додам, що під час першого прогону альбому в мене склалося щире враження, що він співає (і робить це ну дуже круто) вже протягом десятиліття, як мінімум..." 🌟🌟

🌧 "...десь ще тиждень тому в мене була одна досить тривіальна ідея - подарувати кожному із проілюстрованих вище синглів-свіжаків по окремому повноцінному допису, але окинувши оком свої доволі спорожнілі ресурсні запаси, я вирішив об'єднати їх в один лаконічний дайджест..." ⛈_____Власне, ось тут були зібрані докупи як ті композиції, яким без проблем вдалося збагатити мене більш ніж достатнім об'ємом насолоди, так і ті треки, з якими мені потрібно буде ще "провести декілька слухацьких бесід". Так, попри те, що в лаконічних рамках сьогоднішнього дайджесту не буде найвищого для мене рівня концентрації захоплення і насолоди (якщо брати загалом по музичній палаті), сам факт підсвітки релізів нашої української сцени не формує для мене бодай якоїсь дилеми.🚀Digest | Ukrainian Singles | April 2026🚀_____⛈ "...чекатиму від всіх Вас коментарів та вподобайок щодо сьогоднішньої дайджест-підбірки, а також буду щиро радий і Вашим особистим рекомендаціям - хтозна, може я пропустив щось смачненьке (певен, що пропустив)..." 🌧_____P.S.: "...так-так, все правильно - у дайджесті насправді 06 синглів, але на прев'юшці присутні лише чотири обкладинки. Чому? Тому що моєму внутрішньому перфекціоністу не подобалося як воно все виглядає з шістьма артами в межах наявного в мене app-інструментарію - такі пироги..."

"...Stockholm Syndrome... It must be lonely up in your... Plastic kingdom... I’ll pull the plug on your halo..." - taken from "Halo"-track🚀🎈 "...сьогодні я планував написати інший допис, але все ж вирішив ознайомитися з новою EP-шкою шведської NORMANDIE під назвою "SIDE EFFECTS PT.1", а якщо коректніше, то.. просто виникло щире бажання чекнути їх свіжак "Halo", реліз якого, власне, і завершив процес компіляції всіх п'яти синглів, що вийшли в гурту за останні півроку, під єдиним дахом формату EP..." 🎈🚀__________Якщо розпочати цей абзацик у стилі "вриваємося у хату з ноги", то... майже нічого компліментарного сьогодні тут не буде... на жаль. Так, "SIDE EFFECTS PT.1" не став винятком в контексті демонстрації досить харизматичного та впізнаваного вокалу Філіпа або ж в царині наявності тут деяких файних аранжувальних фішок гурту, проте... суть проблемки, на мій суб'єктивний погляд, полягає ось в чому - всі ці дійсно позитивні аспекти, що до біса вдало поєднувалися із роково-альтернативним вектором на двох крайніх LP-роботах, просто тонуть у прісних водах відверто передбачуваного металкору середньостатистичного розливу.З одного боку, я взагалі не проти перемикання творчого тумблеру на позицію "додати м'ясця" - рухатися, розвиватися та експериментувати потрібно завжди, адже топтання на місці, об'єктивно, не стане причиною виникнення бодай чогось позитивного. Проте, якщо і оцінювати для себе ось цю доволі суттєву видозміну творчої зони комфорту музикантів, то... все якось занадто обережно та сіро, а місцями навіть і відверто нудно - все ж таки, вже згадані мною вище роково-альтернативні декорації пасували NORMANDIE набагато краще.__________🚀🎈 "...до речі, наразі не знаю, що саме там запланували собі хлопці (в контексті приставки до назви EP частки PT.1 - сподіваюся, що це не проекція бізнес-досвіду пана Лендона та його гурту), але виникає, як на мене, доречне риторичне запитання: "...музиканти будуть використовувати формат EP суто для експериментів, а на повноформатних полях будуть продовжувати лінію двох попередніх LP, чи як?" Словом, мені все ж цікаво буде поспостерігати за їх подальшими творчими маневрами, а Вам?..." 🎈🚀"...Falling in love is going insane... Hoping for a peace of mind... I rather die, heart in your hand... Biting down on cyanide..." - taken from “Cyanide”-track

🚀🎬 "...перед тим, як запустити в prod свою мінірецензію на ще один цікавий мені вітчизняний сингл, вирішив підсвітити один вельми файний анонсик..." 🎬🚀__________Окей, давайте пройдемося декількома загальними стежками хронології prog-динозаврів YES:💙 1968 рік: так-так, саме в ті далекі часи і був заснований цей легендарний гурт - відбулося це дійство в столиці Великої Британії (детальніше можете почитати ось тутечки);💙 2026 рік: музиканти YES, крокуючи 58-м роком власної творчої кар'єри, анонсують свою нову (24-ту загалом) студійку під назвою "Aurora", реліз якої відбудеться 12 червня 2026 року на InsideOutMusic/Sony Music;💙 2028 рік: колективу виповниться рівно 60 років. 🗑__________Єдиним непростим періодом творчості YES, з яким у мене і досі залишаються доволі складні стосунки, є 90-ті роки минулого сторіччя - потрібний емоційний конект від тодішніх альбомів отримати мені так і не вдалося. А ось із 80-ми та нашим сьогоденням проблем не виникає майже ніяких - в міру цікавий та смачний матеріал.Власне, ті із Вас, хто спілкується із YES-творчістю на "ти" вже дізналися про мою найулюбленішу кар'єрну епоху цих шанованих британських прогерів - звісно ж, мова йде про ті самі золоті 70-ті роки. Коли у мене виникає бажання абстрагуватися від нашого сучасного медійного потоку і просто поринути з головою у відповідні філософсько-мрійливі світи Jon'а Anderson'а & Co, то я відразу же крокую до платівок зі вже згаданого вище періоду, серед яких найяскравіше для мене сяють ось ці три - "Close to the Edge" (1972), "Tales from Topographic Oceans" (1973) та "Relayer" (1974) - від деяких композиторських рішень я й досі під глибоким враженням.__________🚀🎬 "...а що скажете Ви, хлопаки та дівчата? Діліться своїми думками щодо цього музичного YES-динозавра в коментарях - я буду там..." 🎬🚀

🚀 🌾 "...копирсаючись у скарбничці свіжих релізів нашого вітчизняного музпрому, я віднайшов для себе всього-на-всього дві композиції, яким миттєво, вже в процесі дебютного прогону, вдалося не лише подарувати локальні позитивні емоції, а й доволі щедро збагатити мене приємним післясмаком, який постійно спонукає мене натиснути кнопку "repeat" на своєму плеєрі..." 🌾 🚀__________Власне, трек під назвою "zhenchyky" за авторством київських folk-музикантів BARTKY і є одним із вищезгаданих двох, що невпинно гасає собі "коридорами" моєї deezer-бібліотеки. Ба більше, нова композиція від цього файного столичного гурту відразу була додана мною до власноруч створеного BARTKY-плейлисту, де зібралася досить різнобарвна компашка синглів, реалізованих виключно в період перебування пані Дарини за мікрофонним кермом (для пані Лани та вокального басиста Ігоря існує окремий плейлист - не треба мене тут звинувачувати у дискримінації, окей? 🎃).Сам факт мого загального вподобання zhenchyk'ами я хотів би винести за рамки цього абзацу і сконцентруватися ось на чому: майже кожен трек BARTKY має у своєму активі те, що цінується особисто моїм музичним серцем чи не найбільше з поміж всіх композиційних аспектів - естетичне вибудовування текстур. Ось і в свіжому трекові я віднайшов ті місцини, перебування в яких дарує мені навіть трішки більше задоволення, аніж слухацькі прогулянки тими локаціями, де панує, скажімо так, підвищена динаміка інструментів. Якщо лаконічніше і без прелюдій - я щиро кайфую від того, як вже в дебюті треку чарівний вокал пані Дарини виринає з поміж доволі еклектичненьких звукових нашаровувань, а подальші кроки прогресії, з голосовою появою пана Ігоря зокрема, то взагалі смакота для мене.🍓Словом, дебютна хвилина "zhenchyky", як на мене, просто чудово занурює слухача у декорації відповідної історії - і все це за рахунок файного та круто опрацьованого білд-апу, який і створює ту саму потрібну атмосферу. Ні, подальші бріджи, приспіви та інші секції мені також до вподоби, але лише згаданій мною частці композиції судилося височіти над рештою - ось таке воно... моє сприйняття, інколи доволі дивне. 🤔__________🚀 🌾 "...а як особисто Вам новий трек від BARTKY? Що скажете стосовно інших синглів? І, до речі, є питаннячко до тих із Вас, хто в темі даного сабжу: мені одному здалося/почулося, що в "zhenchyky" вокал пані Дарини знаходиться трішки глибше у міксі (звучить трішки віддаленіше від слухача), на відмінну від попередніх релізів?..." 🌾 🚀

🚀"...пані та панове, ану нагадайте мені ось про що: чи є серед нас шанувальники творчості шведських прогерів PAIN OF SALVATION?..."🚀Чому запитую? Враховуючи той факт, що дві останні платівки гурту ("In the Passing Light of Day" (2017) і "Panther" (2020)) я вважаю одними із найцікавіших та найкреативніших робіт у відповідному (та й не лише) жанрі, а також з огляду на те, що особисто я НУ ДУЖЕ очікую на новий LP, вирішив лаконічно поділитися з Вами інфою про поточний статус майбутнього альбому - можливо, комусь із Вас це буде цікаво.Власне, збір ідей для наступного повноформатника (за словами вокаліста-гітариста і композитора Daniel'я) розпочався відразу після завершення першого турового циклу на підтримку "Panther" і наразі музиканти не лише завершили вищезгаданий процес, а вже й відібрали 08-10 готових треків (із 18) для подальшого релізу. Так, весь цей двіж зі створенням альбому добряче так затягнувся (з різних суб'єктивно-об'єктивних причин), але, за дуже попередньою інфою, дроп дванадцятої студійки PAIN OF SALVATION запланований вже на кінець поточного року.🚀"...мало не забув: особисто я не знаю, чи це вже остаточна назва майбутнього LP, але у всіх офіційних дописах щодо сабжу фігурують ось ці три слова - "The Deep End"..."🚀

➡️ "...мiй шлях лежить на гранi мiж двох свiтiв... я не знаю що в кiнцi... легко заблукати... в лабiринтi сiрих днiв... ледь себе не втратив... в сотнях голосiв..." 🎮__________Що під час мого дебютного ознайомлення із творчістю полтавських cyber-металкорщиків GLASSFEATHERS (коли дропнувся їх сингл "Descent"), що сьогодні (вже в рамках смакування свіжим треком "Press Start") - моє особисте захоплення вмінням музикантів вибудовувати щільний та естетичний семпло-електронний пласт у кожній своїй композиції залишається напрочуд сталим, ба більше - навіть непогано так цементується і, водночас, вже вкотре підживлює мою впевненість у тому, що в контексті саме цього аспекту хлопці-музиканти зі славного міста Полтава займають одне із провідних місць на теренах нашої вітчизняної сцени.Проекція особистої рефлексії у світ футуристичності, декорації та атмосфера якої якраз і вибудовуються за рахунок до біса талановитого жонглювання семпл-пресетами, підводить мене до однієї думки, що виникла, власне, під час чергового прогону "Press Start": сам спосіб опрацьовування власної рефлексійної палітри у вигаданому сетингу, де відсутні всі аспекти світу реального, є доволі цікавим і, на мій погляд, навіть корисним - це щось на кшталт занурення у самого себе з попереднім від'єднанням того самого матричного кабелю від потилиці. Така собі mindfulness-терапія музично-футуристичного розливу, якщо бажаєте.Проте, не лише вищезгаданий аспект привернув мою слухацьку увагу... Ні-ні, я не буду зараз формувати акцент на якихось окремих моментах-елементах-патернах, а скажу узагальнено - за те, що музиканти цього разу послабили педаль металкору і зробили доволі відчутний акцент на матінці-альтернативі я хочу їм щиро подякувати. Не те щоб я почув тут щось із розряду "вау" чи "ну нічого собі" (ні), але сам факт ось такого урізноманітнення своєї творчості мене ой як радує - погодьтеся, в якій би жанровій ніші не перебували творці, постійний рух та експерименти є чи не єдиним раціональним підходом, підходом, який GF доволі вдало реалізували в музичне "Press Start"-життя.__________➡️ "...в очах вiдлуння болю... присмак кровi на губах... застиг холодний погляд... і гнiв кричить в думках... але я чую поклик... і не стану йти назад... переведу свiй подих... і знов натисну старт..." 🎮