Вчора «Ліверпуль» зміг віднайти в Мілані щось життєво важливе — стійкість, яка надто часто полишала команду цього сезону.Не було видно непотрібних вибивань м’яча, ні провалів у концентрації, лише група гравців, яка виглядала готовою працювати заради тренера, та один одного. Було помітно команду, яка втомилася програвати.Звісно, не обійшлося без тупих атак у відкритій грі. Навіси летіли вперел без загрози, а рухи попереду м’яча рідко турбували «Інтер», аж до пізнього періоду в матчі. Ісак записав на свій рахунок ще один розмитий вечір. Хоч він і зміщувався, гнався, але не виглядав тим нападником, який знає, звідки прийдуть його моменти.Вихід Вірца та Бредлі змінили хід протистояння. Флоріан пресингував цілеспрямовано і затягував захисників у незручні зони. Їхня енергія трішки вибила «Інтер» з колії та принесла відчуття амбіцій, якого бракувало.Варто згадати й Собослая. Адже його працездатність є само собою зрозумілою річчю в наші дні, але пенальті він пробив із впевненістю, що робить його хорошим вибором для виконання 11-метрових за відсутності Салаха.Вчорашній виступ був далекий від ідеалу, але яскраво нагадав, що команда не втратила свого бійцівського духу. На стадіоні, де всі чекали на їхнє падіння, вони відшукали волю до боротьби та крихітний образ того, ким вони можуть знову стати.