АХТУНГ, КАМРАДИ! Присутня НЕЦЕНЗУРНА ЛЕКСИКА! У ДУЖЕ ВЕЛИКІЙ КІЛЬКОСТІ!

Фінрод-Зонґ
(дісс на найкращих людей Новелкло-спільноти)

Сучки біснуються, бо ми виходимо в топи:
молоде покоління в найкращій країні Європи.
Любимо негрів, поважаємо білу расу,
в ДнД надаємо перевагу робітничому класу.
Як мені вдається так круто прописувати деталі?
Я йобнув підара, сів читати Сапковського далі.
Зачитуємо постмодерністів фанфіками по мікрофандомам.
Ви в афігу від алюзій на все невідоме?
Наше лібідо бентежить вам підсвідоме?
Їбемо в рот вашу думку – підіймаємо громадянську активність.
Люди дивуються, що то за звуки, а то просто красівий
Микола крутить вас навколо власного прутня.
Моє око каже, що anal крутиться навколо dick, а Вільварин грає вам у Дахау на лютні.
Зіткнення із постправими – то взагалі незабутній
досвід. Я залишаю свій слід кінчею на ваших обличчах,
спускаю ідеї у мозок. Юнґер стоїть на полиці —
бляді стоять на колінах, просять: "Миколо, будь-ласка, досить!"
Все це для вас аморально? Хай скаже слово Вільварин:

— Дякую, друже! Скажу прямо, хоч без обсценної лексики.
Хочу звернути увагу на от таку діалектику:
люди хоробро доксять і булять, доки мають справу з жінками,
махають кулаками,
прапорами,
значками,
своїм патріотизмом —
довбане лицемірство!
Бо як викочує мен свої бойові медалі —
люди одразу валять кудись у "голубиє далі".
Я все розумію — в країні закони, правила на платформі.
Я все розумію — люди, бува, пропонують реформи.
Але ти, юначе, вважаєш себе вочевидь вищим за правила?
Ти нижчий за Путіна, чєл. І навіть нижчий за карлика.

— Дякую, друже!
Чувак, ми увійдем в твою сраку як військо у Суджу.
Їду до кента на хату.
Ти вважаєш, що я проросійський, я вважаю, що ти довбойоб, як і вата.
Вдягнув нагороди і мультикамовий чарівний капелюх,
алкаш у під'їзді кинув бухати, бо думав, що я його глюк.
Можливо, моя мова для тебе недостатньо інтелігентна,
та справа у тому, що ти не зрозумієш більшості елементів
мого активного словника.
Мій пеніс лягає на тебе, як на плечі рюкзак із БК.
Ти не читав Дерріда, тому скажу просто:
я трохи їбав існувать по твоєму ГОСТу.
В твоїх навушниках "Смарагдове небо", в моїх – Олексій Льовкін.
Лікую ментальні хвороби, змінив крафтове на нульовку.
Гумова жінка вже є, трахатиму її десь тиждень.
Покурю у витяжку, сяду дрочити прозу і вірші.
Я був у фандомах, коли ти ще з мамці не висунув сраку.
Я бачив, як кроссоверять Толкіна, Амбер, Гаррі Поттера й Ваху.
Я бачив стільки всього, що драміона для мене – попса,
потрібен принаймні Нарциса/Рон, щоб у мене хоч трохи встав,
що ти знаєш про те, що таке взагалі НЦа?
НЦа це КОЛИ ЛЮСІ ПЕВЕНСІ ТРАХАЄ ДЕРЕВО, пробач мені, Джек, що я це читав.

#поезія
#Микола_Радужан
(тґк автора)