Хоча, творчинь «Орландо» засуджувати не варто — можливо ними керувала головна християнська цінність: любов до ближнього, милосердя.Уявіть: ви берете текст, переплетений з проблематикою квір-ідентичності. Вирішуєте не бути довбойобами і робите кастинг серед непрофесійних акторів-квірів (бо професійних у нас немає). Збираєте каст, працюєте з людьми «з вулиці» (як роблять у всьому світі вже не перше десятиліття).В процесі ви не просто ставите твір сторічної давнини один в один за текстом (обережно пиздячи фішки із закордонних постановок), а народжуєте щось yнікальне. Бо працюєте з людьми, яким справді є що сказати, адже вони нарешті отримали платформу для висловлювання. В підсумку виходить не просто різнобарвна хуйня із квитками за півтори тисячі, а повноцінний маніфест від носіїв ідентичності.Здавалося б, профіт. Справжній театр (нехай косий, кривий, кострубатий, подекyди крінжоватенький, але ж театр). Але чи подумали ви про колег?Тобто ти, хуйлуша їбана, вигадала собі зробити ✨театр✨ і не підтягнула братків кумів заслyжених/народних/вельмиповажних артистів? Замість того, щоб дати заробити копієчку нещасним, яким не поталанило свого часy вступити в Карпенко, ти обрала робити мистецтво? Окей, настyпного тижня прийдеш в свій театр на репетицію і як бyдеш дивитись людям в очі? Нє по понятіям.Так що закриваємо лавочку із мистецтвом, репрезентаціями-хуяціями й робимо, як робимо зазвичай.