У людини, яка пробувала взяти аскезу на навчання хоча б на рік, сьогодні почалася ще одна спеціалізація.

Тут можна похіхікати. Не стримуйтесь))

Інтегративна сімейна терапія в МІГІС, у Сергія і Олександри Міщуків.

Дуже цікава група. Зокрема тим, що в ній дозволено бути парам. Тобто можна навчатися разом із чоловіком чи дружиною. І тренери - сімейна пара. І це, звісно, додає динаміки.

Сьогодні знайомилися, говорили про своє сімейне становище. І скільки ж у нас різних життів. Хтось, як я, зараз сам. Хтось багато років у шлюбі, хтось щойно одружився. У когось багато дітей, у когось немає, у когось не може бути. Хтось очікує на дитинку.

Я майже нікого не знаю. Лише кількох дівчат, з якими перетиналася на іншій спеціалізації — з психопатології в парадигмі поля.

Був той самий, ненависний у багатьох колах, шерінг - пред'явлення в колі групи. Дуже довгий. Дуже-дуже))
Але, якщо чесно, потрібний. Уже під час знайомства багато чого про себе помітила.

На цій спеціалізації ми будемо працювати із системами, передусім сімейними. А як завжди в гештальті — починаємо із себе.

Нас розділили на малі групи й запропонували обговорити три питання:

• Як я входжу в нові системи — сімейні, робочі, дружні? Які в мене є стратегії входження?

• Якого досвіду я намагаюся уникнути, коли потрапляю в нову систему? А якого прагну, про який прямо мрію?

• Що я беру собі із системи?

Наче звичайні питання. Ну, що тут такого незвичайного можна про себе дізнатися?

Але коли шестеро людей діляться тим, як вони наближаються, чого уникають, чого хочуть і на що сподіваються, — кожна людина стає ближчою. І раптом бачиш, скільки є способів бути з іншими. Скільки вразливості в тому, щоб розповісти про свій.

А ще мені вдалося добре помітити власні зміни за останні роки. Щось, що колись було звичним способом входити в стосунки, уже не таке звичне. Десь з’явилося більше вибору.

І вкотре зустрілася зі своєю дивною історією.

Я не дуже відчуваю своє місце в групах і те, як впливаю на людей. Мені часто здається, що я непомітна. А мене помічають. І сьогодні теж помічали, говорили мені про це.

І ось тут я бентежусь. Соромлюсь. Чую, що мені кажуть, але взяти це собі до кінця поки не можу.

Цікаво було побути із цим саме в розмові про те, що я беру із системи. Навіть коли мені щось дають, я не все можу взяти.

Пропоную і вам трохи поміркувати над цими питаннями. А якщо є з ким — поговорити. Мені сьогодні відповіді інших допомогли краще почути й свої.