Що писати в такі дні невідомо нікому. Дніпро палає з ночі. Вранці вже продовження нічного жаху. Що ж тут казати, коли один траур перетікає в інший, коли не встигаєш перетравити своє, а стрічка вже повна некрологів з війни і розвалених будівель,з яких дістають тіла. Невідомо що. Хіба що бути поруч. Ділитися теплом і турботою. Їхати один до одного в гості. Все одно йти дивитися на сакури. Все одно пити каву. Мовчати добре. Але краще все ж говорити —з тими, з ким і мовчати добре. Про тіло дбати:трясти, ходити, витанцьовувати,нести на масаж. Обійматися. Багато-багато обійматися. Йоги вважають що життя людини стоїть на 4 ногах- опорах- напрямках,як корова. І підпитувати треба кожну опору для гармонії і стійкостіСьогодні можна не фантазувати про грандіозне, піти маленькими кроками. Зробити щось суто для себе (артха): повести себе до друзів, купити щось миле, з’їсти тепле, випити води або і не тільки. Щось для відчуття радості, наскільки вона зараз можлива (кама) —кава, музика, сонце на обличчі, обійми, тілесні радості підходять всі)Щось для когось поруч, для своєї спільноти (дхарма): написати, подзвонити, спитати “ти як?”, привезти їжу, обійняти, побути поряд. І щось туди, де тихіше і глибше за все це (мокша): в тишу, в молитву, медитацію, у довіру і віру в те, що більше за нас і тримає, навіть коли ми вже не можемо. Можливо, цього достатньо на сьогодні. Щоб не падати всередині. Я горюю цю весну. Потужно. І така вона — щемка, холодна. Обіймаю кожного і кожну.