Ойкос і поліс. Про вік, втому і дім усерединіУ давніх греків було два слова, якими дуже точно описується наше життя. Ойкос — дім. Поліс — спільнота. І майже всі складні періоди життя — це не «зі мною щось не так»,а перекіс між ойкосом і полісом. Ойкос — це:тіло і його ритмисон, їжа, тепломісце, де не треба бути ефективноювнутрішній простір, де можна не знати, не вирішувати, не триматиТут формується базове відчуття безпеки і прийняття. Поліс — це:робота, відповідальність, роліочікування, користь, вплив«мене бачать», «я щось значу»світ, у якому я діюПсихіка весь час балансує між цими двома полюсами. Як це виглядає у віці:Дитинство — майже суцільний ойкос. Якщо замість дому з’являються вимоги й відповідальність — дитина виживає, але не влаштовується. Підлітковість — втеча в поліс. Не тому, що дім поганий, а тому що пора спробувати вийти. Але якщо ойкосу не було — поліс стає небезпечним. Рання дорослість — ставка на поліс. Ми багато можемо, тягнемо, справляємося. І часто не помічаємо, як дім стискається до «переночувати». Середина життя — момент, який називають кризою. А насправді це запит:«А де я в усьому цьому живу?»Тіло починає говорити голосніше. Терпіння до зайвого закінчується. Поліс без ойкосу стає виснажливим. Зрілість — це здатність і бути у світі й не зраджувати себемати дім усередині, навіть коли зовні буряповертатися до себе, не випадаючи з життяСпробуйте чесно відповісти собі:Де зараз більше мого життя — в полісі чи в ойкосі? Чи є в мене місце, де я не функція і не роль? Що зі мною відбувається, коли я зупиняюся? Мій дім — це підтримка чи ще одна зона вимог? І головне питання:Де я живу — і де виживаю? Буває, що шлях починається саме з повернення додому.