Статистика telegram channel - @lichieee

«файні брюнети та інша нечисть», юлія нагорнюк🐰🎀10/10хтось п'є кров, а хтось їсть чипси з крабом. у кожного свої збочення. перед вами книжка, з якою ви проведете незабутній вечір-два. яка підніме настрій, повеселить, покаже нечисть трошки з іншого боку, змусить вголос хіхікати і змінити уявлення про вищих лордів-фейрі:)кожне оповідання тут цілком завершене і викликає купу позитивних емоцій. чого тільки вартує вампір що свариться з бабцею і демон, який після сімейного застілля везе у пекло банку аджики... а механік який про зваблення лорда фейрі думає, що той захворів, чи демон з кризою середнього віку? а ще тут є ціле оповідання від імені кота! тут також багато прихованих сенсів, алюзій і відсилок, на клішовані ситуації можна поглянути через призму іронії та абсурду. але кожне оповідання має дещо спільне — кохання та жіноча дружба. о так, дружба між дівчатками тут прекрасна і проходить наскрізь через кожне оповідання, і саме ці дівчатка в кінці об'єднують всі ці історії в одну цілісну, і такий прийом мені дуже імпонує, бо так окремі шматочки пазлу збираються в один.а які тут цитати можна витягнути! залишу ще одненьку:щоб говорити так розсудливо і відверто про свої емоції, чоловік мав прожити щонайменше п'ятсот років. авторка дійсно дуже майстерно жонглює знайомими кліше і закидає такі звичні фентезі-образи в український сетинг. та попри це все у книжки є один величезний мінус — занадто мала кількість сторінок. я серйозно, хочу ще як мінімум 10 таких оповідань, вони такі теплі, що зовсім не хочеться, аби закінчувалися.тож якщо ви шукаєте щось не зовсім звичне, коротке і кумедне — ця книжка має опинитися на вашій поличці.#лічі_відгук

«ртуть», келлі гарт🦋🌹8,5/10ми на війні. таке трапляється під час війни. люди страждають. люди помирають. іноді вони воскресають і починають жерти живих. це цикл. мої очікування від цієї книжки розлетілися геть вщент з першої сторінки. я чесно думала, що це буде погано, що буде багато хтивості, мало логіки, сюжет 1 в 1 до дшіту і кепсько прописаний світ. натомість на перших сторінках я поринула в таке темне фентезі з поділеною на чіткі касти державою, з сильною і саркастичною героїнею і хорошою динамікою.🏳️сюжет розповідає про дівчину-крадійку, що живе в третьому районі міста-держави посеред пустелі, в небі 24/7 сяють два сонця, серед району панує чума і бідність, а денний пайок води це 170 грамів.у нас заразні не хвороби, капітане, а інакомислення. невдоволення та бунти поширюються, як пожежа. а що роблять з вогнем? блокують. загороджують стіною. і ось в одній з вилазок у багатші райони вона краде золоту рукавичку, за що її відправляють на страту. але якимось дивом вона пробуджує давню магію і потрапляє у світ фейрі, які до цього були лиш вигадками і страшними байками.і це лише зав'язка, далі події розгортаються швидко і цікаво. є гарна хімія між персонажами і живі діалоги (навіки запам'ятаю словесні баталії між саеріс і фішером в їдальні), є продуманий світ, об'ємні персонажі з прописаною мотивацією, цілком конкретне зло яке треба побороти і не дуже зрозумілі сили гг, які треба дослідити. о! а ще є той самий другорядний харизматичний персонаж, який своїми жартиками витягує менталку читачів на моторошних моментах. хоча навіть без нього гумору в цій книжці достатньо і він нативно вплетений в звичні діалоги і події.майже 800 сторінок прочиталися дуже швидко і це безперечний плюс книжки, але є і кілька мінусів: звичні всім кліше, які іноді зчитувалися аж занадто очевидно (але тут відмічу те, що авторка таки майстерно зліпила всі улюблені тропи в один сюжет), ще не сподобався характер головного героя. камон, мужику 1800 років а він не вміє говорити словами через рот і загалом першу половину книжки поводить себе як мудак? іу. і в кінці як на мене антагоністи аж зашвидко з'являлися в ідеальному вигляді після смертельних поранень які 100% мали вбити їх👀та якщо дивитися загалом на всю історію — ці мінуси не так сильно кидаються в очі, і мені все одно цікаво було читати. ну і було багато моментиків на яких я прям хіхікала і один на якому здивувалась (карріон май шейла). ну і сцени 18+ теж були, і авторка красиво їх описувала. при чому з кожною наступною все краще:)загалом історія супер, точно сподобається фанатам роментезі і потішить тих, хто любить гарну динаміку між персонажами. другу частину чекатиму і читатиму🙂‍↕️#лічі_відгук

«онейромантка», оро хассе☕️⭐9/10ніщо з того, що ти бачиш, не існує, допоки ти цього сама не захочеш. я очікувала легкої історії про дівчину-екстрасенса яка живе в радянскій Україні. а отримала темну, містичну, місцями моторошну і тривожну історію про дослідження сімейних таємниць, другу світову і щиру дружбу. і це дійсно було дуже гарно.головна героїня онейромантка — та, хто може ходити у сни інших людей, проживати їхні життя і спогади, шукати речі і визначати чим займалася людина перед смертю. через цей її дар до неї приходить загадковий чоловік (стрьомний мутний тіпочок який мутить тємкі) і дає завдання: знайти старовинну сімейну реліквію у спогадах матері, що впала в подобу коми. що за річ, де шукати, як — не відомо. і дівчина береться до роботи в доволі кризових умовах і поринає...в початок другої світової. в дитинство 30-х років. в кінець життя багатьох людей. сновидіння за сновидінням вона дізнається історію родини оповитою таємницями, дізнається про дружбу (на межі з залежністю) двох дівчат, про ту саму реліквію і зв'язок цієї родини з самим дияволом.ухти. це було так динамічно і атмосферно. всі ці події минулого, квапливі виринання у реальність, в маленький будиночок посеред лісу, де простір розриває дзиньчання будильнику. я б легко могла назвати це містичним трилером, якби не фінал. він цілком фантастичний і злегка не зрозумілий, але десь за 40 сторінок очі сльозилися від подій. майте на увазі, тут є тригерні описи війни, які за кілька рядків викликають тривожність🐸а ще тут є магія, красива, захоплива і моторошна водночас. тут є дві маленькі дівчинки, які знаходять одна одну на початку війни і переховуються в будинку разом, стають опорою одна одній, стають родиною і ладні на все для щастя іншої. мені сподобалось як все поступово зводиться до прийняття внутрішньої сили і до того, що ніяка магія не здатна завадити Україні стати незалежною (це або реально було продумано авторкою, або я це вигадала бо події і дії цього мутного тіпочка аж занадто логічно лягають в реальну часову лінію).щойно прийшла думка, що це як крістін генна в поєднанні з кінгом? словом, читати точно варто🙂‍↕️#лічі_відгук

«лісовий бог», ліз мур🌿💚9/10занадто багато поколінь із занадто великими статками. ти ніколи не помічала, що діти багатіїв не такі розумні, як їхні батьки? вони не такі амбітні, не такі успішні. у житті має бути прагнення до чогось. це історія про те, як багатство псує людей. про покоління родини, яка потонула у власних амбіціях і прагненні тримати ідеальну картинку. історія про стосунки батьків і дітей, про втрати і їх прийняття, про шлях до мети і пошуки себе, про пригнічених жінок котрі змогли вибратися з пекельного кола. про 12-річну дівчинку, яка перевернула догори-дриґом ціле містечко і життя кількох людей. а ще про ліс і його владу, хоча і досі не розумію, до чого тут ця назва.в сюжеті маємо аж 5 часових ліній, і спершу може здатися, що це забагато, але повірте: все розгортається дуже поступово і завдяки цьому утворюється дуже об'ємна картинка, а кожен з персонажів відчувається цілком реальною людиною. але починається все 1975-го року, коли дві дівчинки приїздять до елітного табору посеред гір, а згодом одна з них зникає, повторивши долю свого брата, який зник посеред цих гір 14 років тому.дівчинка із заможної родини, яка поколіннями володіє цими землями і банком в олбані, вони аж занадто опікуються репутацією, тому приховують незручну правду, маніпулюють свідченнями і роблять все, аби ця «проблемна» дитина не робила ще більше проблем родині. тут дуже чітко проглядається цей поділ між багатими і бідними, одним все сходить з рук, тоді як інші через брак ресурсів не можуть довести свою невинуватість💀а ще тут неймовірний стиль написання і дуже плавний переклад, читається легко, в сюжет занурюєтесь з головою, так, що виринати не хочеться. та і рівень напруги доволі високий. як і дратування через неможливість допомогти персонажкам дати відсіч пихатим мужикам і їхньому величезному его.атмосфера темна і місцями навіть моторошна, хоча є й теплі моменти посиденьок біля вогнища. ліс тут як окремий персонаж, в якому легко загубити себе і свій шлях, але найбільше здивувало те, що це дійсно ледь не сімейна сага з детективною лінією. при чому сімей тут декілька і всі дуже різні. я щиро полюбила юдиту (єврейка, яка всю книжку намагається довести що і жінка може бути слідчою, а також вийти з-під нагляду родини), співпереживала еліс (мати двох загублених дітей, яку зарано видали заміж і яка все життя була лиш зручною дружиною для публіки, хоч і мріяла про тепле сімейне життя), захоплювалася ті-джей (яка обрала свій власний шлях наперекір оточенню і часу в якому жила). 🌿тут немає місця для кохання, але є багато пошуків правди, атмосферний ліс, пихаті багатії, упереджена поліція і щире бажання зрозуміти, що правильно, а що — ні.мені дуже сподобалась книжка, хоча не дуже сподобався кінець: занадто швидкий і позитивний, місцями нереалістичний і незавершений для деяких персонажів. та все ж, її варто читати (особливо влітку!)#лічі_відгук

«пташиний короб», джош малерман💠🐦‍⬛8/10ти рятуєш їхнє життя, заради життя, яке не варто проживати. давно не було такого, щоб книжку почала і закінчила в один день, але з цією сталося саме так, і як на мене це ідеальний спосіб її читати (чи то слухати в моєму випадку).повноцінний психологічний трилер з вайбами постапокаліпсису у світі, де в один день сталось щось, що змушувало людей втрачати розум і вбивати себе. ми, як читачі, не знаємо що сталося, і всю історію бачимо зі сторони жінки, яка намагалася вижити в новому для неї світі і знайти безпечне місце не тільки для себе, а й для своїх дітей. тут є дві часові лінії: теперішнє, в якому жінка вирішує спуститися річкою до безпеки (наґадую, дивитися на світ не можна і все це вона робить наосліп у пов'язці, з двома дітьми під боком, в умовах коли не зрозуміло в який момент її може щось вбити) і минуле, 5 років тому, момент, коли все тільки почалося🦟книжка доволі хаотична, складно передбачити, про що буде наступний розділ і куди нас закине оповідь. тому власне і раджу читати її, не відволікаючись ні на що, інакше заплутатись в подіях і персонажах дуже легко. а ще це дуже камерна книжка, більшість подій відбуваються в одному будинку, де згуртувались різні люди і досліджують нові умови життя.👀не назвала б цю історію страшною, вона тривожна і нервова, змушує відчувати себе загнаним у клітку звіром на якого звідусіль наставлені гострі леза. а ще вона гарно розкриває людську поведінку в кризових умовах і як апокаліпсис настає не лише в зовнішньому світі, а й в маленькій закритій спільноті.мене захопило, але є й мінус: до кінця так і не розказали, що саме спричинило таку епідемію самогубств і чому деякі можуть дивитися на світ (фу мій не улюблений персонаж), а деякі (більшість) — ні. є лише безліч теорій, про які говорять герої, але конкретної відповіді немає:(раджу ще подивитися екранізацію, вона моторошна, і викликає це клаустрофобне відчуття страху невідомості.#лічі_відгук

січневі поповнення поличок продовжують показуватись вам у стрічку, але тут така книжка, що їй можна😜🚩третя частина «хронік червоних лисиць» валерії растет — «вогняна лисиця»«поклик» мені колись сподобався і прочитався буквально за день (паралельно шокував фіналом і викликав сильне обурення в найкращому з сенсів), другу частину ще не читала, а тут вже й третя є!це міське фентезі про дівчину, що не має ніякого відношення до магії, окрім як роботи (на кладовищі вночі ага) і найкращого друга (перевертня кстаті). але за незрозумілих обставин потрапляє в самісіньку пастку, ледь не вмирає, випадкооово волею сюжету натрапляє на вампіра, який її рятує і її зятягує в інтриги надприроднього світу і таємниць власного походження. авторка дуже вміло маніпулює думкою читача про персонажів, потроху розгортає величезний багаторівневий світ і дає крихти інформації під соусом динамічних подій:)ну і хизуюся трошки спойлерним оверлеєм і підписом🤌🏻от розказала вам про книжку, і тепер так хочеться знову засісти за цю історію ех🫦

«тіні між нами», тріша левенселлер🥀⚔️🌟8/10від пристрасті взагалі не буває добра. мене вона зробила вбивцею. це ідеальна книжка на один вечір для поціновувачів атмосферного легкого фентезі з романтикою, політичними змовами, динамічним сюжетом і красивою естетикою.книжечка зовсім невеличка, а сюжет доволі простий і в цьому його краса: молодша донька графа планує ввійти до двору, звабити неприступного короля (який володіє магією тіней), вийти за нього заміж, а потім… вбити і загарбати його владу і вплив:) вона хитра, амбітна, вже вбивала (ох бідолашка її перший хлопець, буде знати, як розбивати дівчатам серце), вміє шити неймовірні сукні і вправно володіє секретами інших. мені дуже сподобався характер головної персонажки, за її діями було цікаво спостерігати, а за розвитком стосунків з тим таки королем — ще цікавіше.тут легкий стиль написання і чудовий переклад, та і книжка фактично стенделон, хоч і частина дилогії, але історія в ній повністю завершена і не потребує продовження. все має початок і кінець, всі секрети розкриті, а у персонажів є фінал. інтриг тут також вистачає, є де понервувати, є де похіхікати, є де побіситися через небажання деяких персонажів думати головою і говорити словами на пряму❤️а ще мені сподобалось, як авторка не забула про одну малюююсіньку детальку, яку додала десь на середині книжки. хоча я дійсно мала сумніви, що про неї згадають. стосунки між персонажами розвиваються поступово: від недовіри до дружби і до чогось більшого, є і побічні сюжетні лінії, які теж гарно розкриті і доведені до логічного кінця. але найбільший плюс книжки для мене: її атмосфера. тут вона дуже відчутна і гарно описана: всі ці бали, зали в палаці, сукні, опис кімнат та історії — дуже гарно.ну і менчік, який ледь не до кінця заперечує свої почуття а потім визнає в критичний момент🤌🏻і злодій тут неочікуваний, бо всю книжку підводять до одного, а потім оп, і сюжет розвертається на 180 градусів. гарна історія, тому занотовуйте в списочок на прочитати🙂‍↕️#лічі_відгук

«книга азраїла», амбер в. ніколь🌙☀9/10монстр залишається монстром, хай який він гарний. це певно вперше читала книжку, де головній героїні понад 1000 років, вона реально сильна, діє логічно, морально сіра, перетворюється на дракона (мій улюблений факт про діанну) і булить бога (буквально).сюжет розгортається у сучасному світі на який багато років тому буквально звалився магічний. так на землі стали жити вампіри, перевертні, відьми та інші монстри. головна персонажка — одна з монстрів, хоч народжена була людиною, і просто щоб ви розуміли рівень жорстокості цієї книжки, далі цитата-опис гг: я позбувалася голови, втрачала кінцівки, які потім відростали, мені навіть ламали шию, та ніщо з цього мене не вбило. вона ідеальне втілення морально сірого персонажа, ще й при тому, що її моральний компас постійно коливається. і якщо вона викликає цікавість, то головний герой навпаки змушує хіхікати. такий собі дід (але він так-то бог), який намагається викупити сучасний сленг і влитися в спільноту зумерів:))⬅️мені дуже сподобався стиль написання, такий плавний і водночас легкий. красивий і продуманий світ, в якому я плуталась аж до кінця, бо нашарування країн/магічного і реального/повна не схожість з реальним світом — водночас плюс і мінус. мені сподобалась персонажка, її саркастичний характер і прагнення захистити сестру, те, як вона знущалася над своїм майбутнім коханцем і те, наскільки вона розкута в своїх бажаннях.є один смішний момент, який описує всю її:що ж, якщо я дійсно мертва, то принаймні мій привид лякатиме людей у комфортному й модному одязі. і в кінці мене прям помурашило. бо здавалося б, ось ще 2 сторінки до фіналу і нарешті все добре, а потім одним реченням авторка тебе добиває, а персонажку просто нищить морально. і в наступній частині буде знатне female rage👁це темне фентезі, любовна лінія тут геть не головна, хоча є приємним бонусом, а сама історія — завʼязка і початок руйнівних подій, які і стануть основним сюжетом я так думаю. бо в цій частині нас знайомили з усім, що відбувається навколо. і це було потрібно, бо зараз цей світ відчувається цілком реальним.#лічі_відгук

«вчена-ворон», антонія годжсон🐦‍⬛🥽10/10життя — це гра без правил, у яку грають і майстри, і дурні. настільки багато слів хочеться сказати про цю книжку і я не впевнена, що зможу передати всі емоції лише словами. це така обʼємна і жива історія, вона за 40 сторінок змусила мене ридати і ще за 600 повністю закохала в себе.ну а ще ця книжка ледь не єдина, яка спочатку повністю розчарувала в собі (ну камон, вбити мого улюбленого персонажа на 40-й сторінці і змінити головного героя було підло), а потім перевершила будь-які очікування. сюжет звивистий, як лабіринт, і водночас простий і зрозумілий. в нас є імперія вісьмох (божеств), де в кожного є свій покровитель: ворон, лис, тигр, віл, мавпа, ведмідь, пес і дракон (найтаємничіший покровитель заклинань якого всі бояться). головна персонажка — вчена під покровительством ворона, яка має свої гріхи в минулому. їй випав шанс стати претенденткою на трон, і тепер вона має пройти випробування. та це лише прикриття для розгадки вбивства🥀мені сподобалось абсолютно все. а таке відбувається геть рідко. персонажі глибокі, об'ємні, з характерами і передісторією, сюжет ну просто🤌🏻детективна лінія шикарна і багатошарова, розплутуючи одну таємницю знаходиться ще 5. а любовна лінія!! вона десь там на задньому плані, але ЯКА. я просто закохана в цього хитрого самовіданного лиса і дуже чекаю другу частину, бо там він має бути головним героєм.ще дуже цікаво закрутили з божествами і їх покровительством, вони як міфічні істоти але при цьому цілком реальні і мають значний вплив на події. А ЩЕ ПОЛІТИКА ТАКА ВАУ, її гарно пояснюють, інтриги шалено закручують і як же в мене горіло на багатьох моментах з цих тупих чуваків які не можуть очі відкрить і послухати одну розумну жінку😩головна героїня... ех, вона мене теж дратувала, аж поки я не почала її розуміти. розумна інтровертка, яка не вміє заводити друзів, але при цьому має великий вплив при дворі. мені так сподобались її особливості і як їх вплели в сюжет і стосунки з іншими героями (їх взаємодії з кейном шикарні). і гумор такий нативний та влучний.просто не знаю як всі ці емоції вмістити в один відгук, я готова про цю книжку вічність говорити і мені так сумно, що вона не популярна. це дуже продуманий світ. кожна дія логічна і продумана, атмосфера захоплює, інтриги інтригують (вимбачте за тавтологію), КЕЙН ЛЮБІМКА, і фенн, а ще сам і ще з десяток персонажів. АБАЖАЮ. ❗️окрема відзнака: переклад і оформлення. те, що я ніколи не забуду: *уваґа спойлер* ЯНАРУ ВБИЛИ НА 36 СТОРІНЦІ ЯКОГО БІСА, я встигла її полюбити і прив'язатися, це мене травмувало ужасно. загалом: треба читати всім.#лічі_відгук

«тепер доведеться думати», саша ганапольська🎵👍9/10ще ніколи моя ціль не була такою зрозумілою: я хочу робити те, чого не можу не робити, і бачити, як це впливає на людей. перш ніж читати цю книжку, ви маєте послухати трек «хованки» tember blanche. колись давно я зовсім випадково знайшла цю пісню (чи то вона мене) і я впевнена, що саме вона ідеально описує всі почуття, вилиті на ці сторінки.здавалося б, звичайна історія студентки, яка переїхала до києва, знайшла гурт і виступає на невеличких камерних концертах. але... насправді це історія про травми і зцілення, про пошук кохання (і розуміння, що це взагалі таке). це історія життя, яка може відгукнутися, може передати всі ці нав'язливі тривожні думки, які роками крутилися десь глибоко всередині. все написано як особистий щоденник і відчувається так, ніби ви зазирнули самій авторці в душу, бо ж це частково автобіографія🤩якби можна було описати книжку однією фразою — це була б тепла тривожність. чесно, бо читаючи вам ніби тепло, смішно, зрозуміло, але водночас так некомфортно від цих думок про харчові розлади, правильність вибору, майбутнє. бо ці події такі життєві і кожен з нас так чи інакше їх проходив. у всіх були студентські роки, перше кохання, ті самі подруги які ніколи не залишать наодинці, ті самі моменти після яких життя ділиться на до і після.окремий плюсик: згадка дейзі джонс&the six і наруто:)окремий мінусик: на початку книжки мені здавалося, що це взагалі не моє і я закину на перших сторінках, але варто було трошки далі прочитати і затягнуло.але підсумовуючи — тут є дуже потрібні думки, довгий (хоча він може здатися коротким) шлях до любові до себе і мія з женею, за стосунки яких я хвилювалася більше ніж за стосунки ганни і максима😅#лічі_відгук