«пташиний короб», джош малерман💠🐦‍⬛8/10ти рятуєш їхнє життя, заради життя, яке не варто проживати. давно не було такого, щоб книжку почала і закінчила в один день, але з цією сталося саме так, і як на мене це ідеальний спосіб її читати (чи то слухати в моєму випадку).повноцінний психологічний трилер з вайбами постапокаліпсису у світі, де в один день сталось щось, що змушувало людей втрачати розум і вбивати себе. ми, як читачі, не знаємо що сталося, і всю історію бачимо зі сторони жінки, яка намагалася вижити в новому для неї світі і знайти безпечне місце не тільки для себе, а й для своїх дітей. тут є дві часові лінії: теперішнє, в якому жінка вирішує спуститися річкою до безпеки (наґадую, дивитися на світ не можна і все це вона робить наосліп у пов'язці, з двома дітьми під боком, в умовах коли не зрозуміло в який момент її може щось вбити) і минуле, 5 років тому, момент, коли все тільки почалося🦟книжка доволі хаотична, складно передбачити, про що буде наступний розділ і куди нас закине оповідь. тому власне і раджу читати її, не відволікаючись ні на що, інакше заплутатись в подіях і персонажах дуже легко. а ще це дуже камерна книжка, більшість подій відбуваються в одному будинку, де згуртувались різні люди і досліджують нові умови життя.👀не назвала б цю історію страшною, вона тривожна і нервова, змушує відчувати себе загнаним у клітку звіром на якого звідусіль наставлені гострі леза. а ще вона гарно розкриває людську поведінку в кризових умовах і як апокаліпсис настає не лише в зовнішньому світі, а й в маленькій закритій спільноті.мене захопило, але є й мінус: до кінця так і не розказали, що саме спричинило таку епідемію самогубств і чому деякі можуть дивитися на світ (фу мій не улюблений персонаж), а деякі (більшість) — ні. є лише безліч теорій, про які говорять герої, але конкретної відповіді немає:(раджу ще подивитися екранізацію, вона моторошна, і викликає це клаустрофобне відчуття страху невідомості.#лічі_відгук