Я завжди хотіла робити красиві естетичні фото до відгуків, але весь час мене оточують мультиметр, осцилограф, паяльник або тісні обійми пасажирів в метро. Дочитала в метро — тримайте фото звідти ж і міні #відгук на «Останнє слово» Рустама Гаджієва.По-перше, якщо ви будете на Арсеналі — обов'язково купіть цю книжку.По-друге, я впенена, що нонфікшн, який захопив темою, до якої ти байдужий — справді якісний.Лінгвістика не була в переліку моїх інтересів і книжка, звісно ж, не зробила з мене експертку. Але вона однозначно добротна — в ній і трохи базової інформації про утворення мов, багато про їхні смерті і, звісно ж, про складний шлях до їх відродження.Та головна риса книжки — це історії. Про мови, про її носіїв, про їхнє життя і смерть. Цікаві, з дотепом розказані, вони занурюють у контекст важливості збереження мови, а також про наслідки відсутності цих зусиль.Багато історій в ній змусили мене шукати і дізнаватись більше, а цього не відбувалось багато років.Тож читайте українське. Любіть українську