В цей день, 88 років тому, народився Василь Стус.Він - мій улюблений поет, після Тараса Шевченка. Його життєвий шлях надихає до боротьби. Приклад, як можна прожити життя й не зрадити самого себе, попри все.Важко осягнути те, що встиг зробити Василь Стус за своє недовге життя. Поет, прозаїк, публіцист, літературний критик, перекладач, науковець... При цьому Стус творив не в "тепличних" умовах, він зазнавав постійного переслідування тоталітарним режимом. За те, що він висловив свій протест проти свавілля влади, у 1965 році відкрито ставши на захист українських політв'язнів, його вигнали з аспірантури, не давали влаштуватися на роботу за фахом, всіляко очорнювали його ім'я. А незабаром Стус і сам став політв'язнем. Мордовські та магаданські табори не зламали Стуса, і він продовжував відкрито висловлювати свою незгоду із політикою правлячого режиму. За це його було знову ув'язнено і кинуто до табору. Там він і загинув у 1985 році.На фото - один з моїх улюблених віршів зі збірки його творів - книги, яку в студентські часи возив по світу з собою, і зараз іноді перечитую. Надихає й підтримує...Дякую Тобі за все, Василю!P. S. Раджу пісню співзасновника нашої партії Народовладдя - бійця ЗСУ Сергія Василюка на ще один чудовий вірш Стуса: https://youtu.be/soINEMvhQRc - феноменальна композиція!