Сьогоднішній резонансний матеріал, заснований на доповіді однієї з європейських розвідок про ситуацію в РФ і мало не про підготовку перевороту, безумовно, є важливим свідченням. Це професійно підготовлений документ, який, імовірно, базується на інформації джерел високого рівня. Однак є кілька важливих застережень, які варто враховувати під час аналізу викладеного.Те, що Путін боїться замаху (хто б на його місці не боявся) і справді стурбований українськими дронами, — очевидний факт. Достатньо згадати історію з дронами, які нібито пролітали в районі резиденції на Валдаї, і подальшу істеричну реакцію. Що стосується бункерів у Краснодарському краї, там зосереджені об’єкти військового управління, куди Путін виїжджає керувати своїми поплічниками.Що ж до інформації про «переворот», то все дещо складніше. По-перше, джерела європейських розвідок не «висять у повітрі», а належать до тих чи інших груп впливу в Москві. По-друге, варто враховувати, що Шойгу, якого в доповіді називають мало не потенційним організатором змови, — чужорідне тіло в «силовому» оточенні Путіна, до якого входять Медведєв, Наришкін, Бортніков та інші.Це середовище традиційно не надто прихильне до Шойгу — зокрема, через його роль у запуску авантюри з повномасштабною війною проти України і через те, як ця війна велася. І не в останню чергу — через те, як Шойгу та його родина змогли на цьому заробити, інвестуючи, втім, не в окуповані Луганськ чи Мелітополь, а в комерційну нерухомість у Москві.Попри це Шойгу залишається особистим другом Путіна. Ті, хто уважно спостерігав за їхніми спільними поїздками до Сибіру, могли помітити інтерес Путіна до буддійських практик, його увагу до алтайських і тувинських знахарів та низку інших характерних деталей.Окремо варто зазначити, що джерела європейських розвідок нерідко стають більш розкутими напередодні хоч скільки-небудь значущих виборів у Росії, наприклад думських. Не виключено, що подібні витоки можуть використовуватися і самим Кремлем — як спосіб перевірки лояльності оточення через вкид інформації про нібито погіршення ситуації.Водночас негатив справді накопичується. У війну вкладаються значні ресурси, однак фронт вже кілька років залишається статичним. У ситуації, коли агресор не здобуває перемоги, в очах багатьох виграє сторона, яка обороняється. Це дратує так званих «зетників», «воєнкорів» та іншу кровожерливу публіку, невдоволення якої потрібно каналізувати, щоб вона не об’єдналася в єдину силу. Спроба виступу Пригожина вже була, і Кремлю є що згадати на цю тему.Підписатися: Леонід Нєвзлін