Дональд Трамп не задоволений останньою пропозицією Ірану й не виключає можливості відновлення ударів. Водночас минулого тижня він повідомив Конгрес, що війна з Іраном «завершена». Це радше юридичний маневр: 60-денний термін, передбачений резолюцією про воєнні повноваження 1973 року, сплив, і без схвалення Конгресу продовжувати операції стає складно. Перемир’я, за логікою Білого дому, зупиняє цей відлік.Тиск на Трампа зростає з усіх боків. Ринки лихоманить через закриту Ормузьку протоку. Міжнародна критика посилюється. Навіть лояльні до нього республіканці втрачають терпіння. У таких умовах заява про «завершення» війни — це спосіб виграти час і знизити внутрішньополітичну напругу.Все це зрозуміло. Політика — це баланс.Але хочеться сподіватися, що за цим балансуванням Трамп не втратить головного. Іран і далі залишається небезпечним. Його ядерні амбіції нікуди не зникли. Ракетний потенціал не знищено повністю. Режим, який «ще не заплатив достатньо високу ціну» — це слова самого Трампа — не став від цього меншою загрозою. А отже, і засоби боротьби з ним мають бути відповідними.Підписатися: Леонід Нєвзлін