Весна приходить на Полтавщину в село,Приносить сонце і пробудження тепло.Вмикає Україна стріми на екрані,Шукає силует у ранковім тумані.З країв південних, подолавши сотні миль,Злітає пара у знайомий небосхил.Це Грицик і Одарка у своє гніздо,Вертаються додому, щоб там не було!Прямий ефір — і знову ми одна сім'я,Всією країною даєм птахам ім'я!І дивиться онлайн невідриваючись Земля,Як швидко підростає кожне пташеня.Від перших яєць до високих польотів,Ми поруч із ними в щоденній турботі.А восени проведемо в далекі краї,Щоб знову дочекатися лелек навесні!Одарка гріє яйця — вітер чи сльота,З екранів ллється справжня пташина доброта.З'являються на світ пухнасті малюки,Такі смішні, незграбні, жваві й гомінкі.Ми бачимо, як крила ловлять ці вітри,Як їх навчає Грицик звисока, згори.Як роблять перші кроки в небо голубе,Щоб у польоті вільному знайти себе!Небо гримить... Земля дрижить від ран... А він несе тонку гілочку у дзьобі. Повз чорний дим. Повз страх. Повз війну... Додому...Туди, де на сільському стовпі чекає вона...Вони не шукають миру десь інде. Вони будують його самі. Своїм гніздом. Своєю вірністю.І коли над селом Леляки лунає перший клекіт малого лелеченяти...Ти розумієш головне:Сім'ю — не здолати.А життя... життя завжди перемагає.✍️ Автор: Андрій Захарченко