ПРО ЛЕЛЕЧУ РОДИНУ

Грицько був парубок моторний,Хоч і лелека, а козак! Малят у нього п'ять проворних, Доглянутих, а не бурлак! Одарка-мама проти ночі В гніздо жабульок принесла. Малеча розтулила очі І за секунду всіх змела! Грицько усе це як побачив, Метнувсь прожогом в комиші! А в комишах пан Анатолій Припас для нього карасів. І тут зненацька тишком-нишком В кущах з'явився сам Пан Лис. Грицька, Одарку і малечу Задумав затягнути в ліс. Припас він рибки і жабульок, Попід гніздечком причаївсь. Чекає в засідці, вражина, Коли лелеки шаснуть вниз. Одарка, запримітив їжу, Раденько дзьобать почала. Зненацька Лис її заскочив І прям на неї зверху скочив. Кричить Одарка, кличе Гриця! Та Гриць далеко - на ялиці. Та лелечата - козаки, Не кинуть маму у біді. Хоч у малих слабенькі крила, Та у єднанні їхня сила. За Паном Лисом навздогін Лелечий полетів загін. Гуртом село все сполохали, У сироварні наздогнали. Найменший же козак - ЮркоМетнувсь шукати, де Грицько. Синок зумів спіймати Гриця Неподалеку від криниці. І швидко тата він привів До сироварні та братів. А наш Грицько, хоч і лелека, Та сили мав, неначе звір. Він Пана Лиса дзьобнув в носа І той до лісу втік! Повір! Одарка, Гриць та лелечата Знов у гніздечко піднялись! Й пан Анатолій з карасями До них прийти не забаривсь. Отак зростали лелечата, Аж поки в люди подались. Прекрасні, горді та сміливі, Як мама і лелека Гриць! Автор невідомий, травень 2023