ПРО ЛЕЛЕЧУ РОДИНУГрицько був парубок моторний,Хоч і лелека, а козак!Малят у нього п'ять проворних, Доглянутих, а не бурлак!Одарка-мама проти ночі В гніздо жабульок принесла. Малеча розтулила очі І за секунду всіх змела!Грицько усе це як побачив, Метнувсь прожогом в комиші!А в комишах пан Анатолій Припас для нього карасів.І тут зненацька тишком-нишком В кущах з'явився сам Пан Лис.Грицька, Одарку і малечу Задумав затягнути в ліс.Припас він рибки і жабульок, Попід гніздечком причаївсь.Чекає в засідці, вражина, Коли лелеки шаснуть вниз.Одарка, запримітив їжу, Раденько дзьобать почала.Зненацька Лис її заскочив І прям на неї зверху скочив.Кричить Одарка, кличе Гриця!Та Гриць далеко - на ялиці.Та лелечата - козаки, Не кинуть маму у біді.Хоч у малих слабенькі крила, Та у єднанні їхня сила.За Паном Лисом навздогін Лелечий полетів загін.Гуртом село все сполохали, У сироварні наздогнали.Найменший же козак - ЮркоМетнувсь шукати, де Грицько.Синок зумів спіймати Гриця Неподалеку від криниці. І швидко тата він привів До сироварні та братів.А наш Грицько, хоч і лелека, Та сили мав, неначе звір.Він Пана Лиса дзьобнув в носа І той до лісу втік! Повір!Одарка, Гриць та лелечата Знов у гніздечко піднялись!Й пан Анатолій з карасями До них прийти не забаривсь.Отак зростали лелечата, Аж поки в люди подались.Прекрасні, горді та сміливі, Як мама і лелека Гриць!Автор невідомий, травень 2023