Сьогодні вся стрічка така, що хочеться поширити.Все близьке серцю - все болить, а водночас додає сили.В цей день проситься назовні все назбиране за ці 4 роки: проситься згадати, ожити, усвідомити, досвідчити.І це категорично потрібно. Наче болючі події, але настільки цінні і важливі, що ніколи їх не можна забути - натомість передати з покоління в покоління. Доторкнутися нашого спільного (а разом з тим такого глибоко-особистого) досвіду болю, втрат, випробувань і страждань, а разом з тим великої єдності, сили, жертовної любові. Пригадати прості і найглибші речі: Що свобода не безкоштовна, але конечно необхідна. Ворог все ще йде на нас війною – щоденно точаться бої за життя, гідність, свободу; за наше існування. Реальність жорстока. Війна жорстока. Ми не маємо права зупинитися.Бо кожне життя варте, щоб за нього битися. Все, що любимо і кого називаємо Україною - варте, що б бути, жити, квітнути.Входимо в пʼятий рік боротьби з вдячністю Богові за всіх і все, що любимо. І проханням сил і Його присутності серед нас.
«Майбутнє нас тривожить, минуле нас затримує, тому теперішнє вислизає з наших рук». св. АвгустинМи часто думаємо, що духовне життя — це щось велике, виняткове, особливе і це справа на «колись».Але дуже багато в ньому вирішується в тих простих хвилинах, які минають майже непомітно.Жак Філіп гарно зауважує: диявол намагається відвести нас від теперішнього моменту. Бо саме тепер — єдиний час, у якому ми можемо відповісти Богові. Лише у теперішньому моменті ми маємо заслугу перед Богом.Наші думки легко повертаються в минуле:до помилок, до прикрих слів, до ситуацій, які вже не можна змінити.Або ж поспішають у майбутнє: до турбот, до уявних розмов, до того, що ще не настало.І непомітно ми втрачаємо те, що маємо перед собою тут і тепер.А саме в цьому «зараз» і є наше життя з Богом.Святий Тома Аквінський навчає, що моральна цінність пов’язана з актом волі, який відбувається в теперішньому моменті.Тому шлях до Бога будується не в спогадах і не в очікуваннях, а в тому, що ми робимо в цю мить.І це дуже прості речі:уважно вислухати людину,спокійно виконати свій обов’язок,прийняти невелику прикрість без нарікання,знайти хвилину для молитви,зробити добро, яке ніхто не побачить.Благодать завжди дається на тепер:На цей крок.На цю розмову.На цю працю.На цю люлину.На цю думку.Коли ми повертаємося думками сюди, ми відчуваємо більше миру.Бо знаходимося там, де Він і є - тут і тепер.Антуан де Сент-Екзюпері дуже просто сформулював цю правду:«Щоб дійти до мети, треба йти. Треба зробити ще один крок. Завжди той самий крок, який щоразу починається знову».І, можливо, саме так — крок за кроком у звичайних хвилинах — непомітно нам і відкривається горизонт Вічності…куди ми всі і прямуємо…с. М. Воплочення
В улюбленого родинного гурту «Зерно» зʼявилась новинка! Як їх музику, так і гру - щиро рекомендую 🤗Гра «Вертеп» покликана об’єднати родини та спільноти у різдвяний час за спільною розмовою, колядою та цікавими історіями про українські традиції й суть Різдва. Як каже авторка гри, Іванна Гребеняк: «Ми неодноразово спостерігали, як за різдвяним столом дорослі, молодь та діти сидять в телефонах, чи розмовляють на різноманітні теми, окрім однієї – Різдва Ісуса Христа! Ми вирішили це змінити. Гра “Вертеп” спонукає до живої розмови, колядування, нових відкриттів і єднає всі поколінь – від дідусів та бабусь до найменших дітей. Найстарші зможуть ділитися своїми спогадами, молодь – ідеями та мріями, а діти – ставити вертеп».https://vertep.online/shop/nastilna-gra-vertep/?utm_source=ig&utm_medium=social&utm_content=link_in_bio&fbclid=PAQ0xDSwOmjxJ0ZGV4A5zjxGV4dG4DYWVtAjExAHNydGMGYXBwX2lkDzEyNDAyNDU3NDI4NzQxNAABpz4-C8bSTFb64vEp7S_OGlaVrmCs-CTR4Htzw90tyLOWmG5MHoAX2lwnhipk_aem_PASucQhk7gJ9w7bHTVANOQ
Просто пригадування:Політичний рух «лгбт+» щороку організовує місяць пропаганди в Україні і у інших державах світу. Головною подією в Україні мають «Київ-прайд» (в народі «гей-парад). Яка в цьому проблема?Учасники руху з веселковими прапорами вимагають змін у Конституцію України відповідно до гендерної ідеології, зокрема змінити ту норму де зазначено, що «сімʼя - це союз чоловіка і жінки»; також регулярно лобіюють законопроекти спрямовані на обмеження свободи слова і совісті (до прикладу поза законом буде вважати одностатеві стосунки гріхом або ж неприродними, вважати що є лиш 2 статі (а не 50+гендерів), називати чоловіка, переодягненого в жінку, все ж чоловіком); законопроекти про усиновлення траннсгендерами діток; особливо багато ресурсів «лгбт-рух» вкладає в освіту, зокрема змінюючи і редагуючи шкільні програми, програми дошкільних закладів і ВНЗ, відповідно до гендерної ідеології.Якщо ці речі будуть впроваджені, наших діток у школі будуть навчати, що вони можуть обирати свій гендер (бути їм чоловіком, жінкою, трансгендером, котом чи собакою, різноманіття гендерів щороку зростає і я, на жаль, не жартую), а також різних видів сексуальних варіацій (збочень). У такій ідеологічній парадигмі про здорові стосунки з собою чи іншою особою, творення сімей, зростання родин і передавання цінностей не може бути мови… Тому важливо розбиратися в темі і не мовчати. Бо мовчання - знак згоди.Нехай наступного року на марші в захист дітей і сімей нас буде ще більше.Вулиці столиці мають бачити наші усміхнені лиця, а не паради деструктивних ідеологій за великі грантові гроші.
США і Московія завжди були і будуть стратегічними друзями і партнерами. В усі ключові моменти історії вони завжди діяли разом і в унісон щодо атак на Україну.Я підслухав розмову двох гопників з гарним, але зашуганим і з комплексами хлопчиком, але який починає приходити до тями після того, як у нього вже відрізали ногу, руку і забрали одну нирку.Америка і Московія (урочисто, разом і в унісон): - Віддайте нам ядерну зброю. Всі 5000 боєголовок тактичного і стратегічного призначення.Україна: - ОК, натє.Вони: - Віддайте стратегічну авіацю і крилаті ракети.Ми: - Та беріть вже.Вони: - Віддайте навіть міни.Ми: - Забирайте.Вони: - Ну що ж, тепер час віддавати території. Почнемо з причорномор'я. Кримнаш.Ми: - Та йолкі-палкі, ну ладно.Вони: - А ще Донбас віддайте і забудьте.Ми: - Ок, що вже поробиш.США: - Проведіть "гей-парад".Московія: - Супер ідея. Нам буде, що показати по РашаТВ.Ми: - Вже провели - 3 шт. Всіх незгодних побили. Маруся Йованович з собачкою приходила - перевірила, похвалила. Московія: - Прям те шо тре - подяка, пацани!Московія: - Тааак-с, продовжуємо... Віддайте Азовське море.Ми: - Угу.Вони: - Віддайте Херсонську і Запорізьку області.Ми: - Ну це вже занадто.Вони: - Тоді хоч половину.Ми: - Ладно.Вони: - Не вздумайте відстрілюватися по окупанту на його території.Ми: - Не будемо.Вони (гучно, разом і в унісон): - Так, пора кінчати. Харе стріляти в принципі, бо щось ви захопилися цим. Вддавайте через зміни до Конституції чотири області і Крим. Ой, до речі, і ще всі копалини віддайте, бо нашо вони вам вже треба. І на цьому кінчаємо. Ми (вперше в історії): - Ні.Вони (гучно, разом і в унісон): - Штооооо???? Зеленський - комік!!!!!Вони (гучно, разом і в унісон): - Проведіть вибори під час війни, треба терміново міняти недоговороздатну владу.Ми: - ОК, але трошки пізніше, бо зараз наша Конституція забороняє.Вони (гучно, разом і в унісон): - Штоооо???? Зеленський - диктатор!!!! України скора нє будєєєєт!!!У них зараз істерика. Одна спільна істерика на двох.У них немає протоколів, як діяти у випадку, коли їх обох посилають. Вперше за кілька десятиліть.
своєю кров'ю вчинили ідею незалежності святою, а боротьбу за неї невідворотною"І тому Крути – це перше зірвання лаштунків невільничої комедії, що відбувалася – в час революції! – на землях України, перше прозріння, що влада – то боротьба, а держава – то кров і залізо.І тому Крути – це воскресіння, по довгих століттях, обірваної Полтавою Визвольної Війни, війни народу з народом, країни з країною, віч-на-віч.Доперва Крути були початком нової доби в історії України. Доперва дата Крут становить початок нашої визвольної революції, а не ті численні формальні дати, що їх зв’язують чи зі скликанням Центральної Ради, чи то з віддрукуванням того чи іншого документа.Нової доби – а вона була конечністю – не могли почати старі, духовно старечі люди, як молоде вино, за Святим Письмом, не наливають до старих бурдюків.Без Крут навіть такий акт, як акт 22 січня, був би документом без підпису. Бо такі акти мало "виголосити" – такі акти треба чинити.Кривавий підпис під цим формальним зобов'язанням з дня 22 січня поставили діти, запасний первоцвіт нації – юнаки і студенти крутянські, припечатавши той підпис важкою печаттю скипілої на поколотих грудях – мученичої, але й збавчої молодої крові, першої крові, пролитої в нашій українській війні... І в прокурені та заповітрені рафисами залі вдерлось свіже повітря з чернігівського поля бою та вітер, що приніс брязкіт зброї; враз з гострим і незабутнім уже назавжди запахом української молодої крові – першої і найдорогоціннішої офіри, яку принесла Нація своїй Землі перед обличчям вічного Бога..."Євген Маланюк «Народини нового українця»https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=13214&page=3Фото отця-капелана Константина Пантилея
«Домівка є осереддям мого буття, у ній я можу почути голос: "Ти - Мій син любий, тебе Я вподобав" (Лк. 3, 22) - той самий голос, який дав життя першому Адамові і промовляв до Ісуса - другого Адама; той самий голос, що промовляє до всіх Божих дітей і дає їм змогу залишатися у сяйві світла серед темряви світу. Я чув цей голос. Він промовляв до мене колись, продовжує промовляти і зараз. Цей голос, сповнений любови, ніколи не переривається і, промовляючи до нас із вічности, дарує життя і любов усім, хто його чує. Коли чую цей голос, то знаю, що я вдома, що Бог поруч зі мною і я не маю чого боятися. Як улюблений син мого Небесного Отця, "навіть коли б ходив я долиною темряви, - я не боюся лиха" (Пс. 22, 4). Як улюблений, я можу "оздоровлювати недужих, воскрешати мертвих, очищати прокажених, бісів виганяти". "Даром прийнявши", я можу "даром давати" (Мт. 10,8). Як улюблений, я можу приймати виклик, заспокоювати, радити і підбадьорювати, не відчуваючи страху, що мене відкинуть, а мої дії не схвалять Як улюблений, я здатен витримати переслідування без жодних думок про помсту і приймати похвалу, не сприймаючи її як доказ моєї праведности. Як улюблений, навіть переносячи страшні тортури і смерть, я ніколи не засумніваюся в тому, що любов, подарована мені, є є набагато сильнішою за смерть. Як улюблений, я вільно можу жити і дарувати життя іншим, навіть якщо такий дарунок коштуватиме мені життя.Ісус дав мені зрозуміти, що той самий голос, який Він чув на ріці Йордані і на горі Тавор, можу почути і я».Генрі Ноуен «Повернення блудного сина»
"Я заглядаю на автобус, а вона вже коло воріт" - всміхається дідо.Заквітчане подвір'я зустріло п'янким запахом чорнобривців. Їм якраз пора.Дідо пильно обирає найкращі гілочки, щоб вирізати на завтра.Бабця прийшла з букетом зілля од сусідки: "Ходи до мене, си яблуко вибереш чи грушку" - гукає одну до себе, а через хвильку і другу."Пішла нині торгувати і все роздала. Най люди мають" - ділиться сусідка з блиском синіх очей і шляхетою старечою втомою на обличчі.І зібрались біля комори ябка від Славка, грушки від Метохориків, грушки від Надьки і наші, сливки, квітки від Миросі."На! пробуй, Іринка, яка ліпша. Отаво, яка файна."Завтра люди несуть на освячення першоплоди. В селі на Преображення Господнього празник. "Візьми , Славку, вирви ще оце жито і оті квітки. Може Іринка схоче і собі букет зробити..." І кличе мене Україна з туги до життя...До життя, що варто прожити. До життя, за яке варто воювати. До життя, за яке варто померти.За хутровину айстр і "Слава Богу" край подвір'я, за серпень, що пахне чорнобривцями і смакує кислим яблуком, за людей, що несуть на освячення першоплоди... Життя є. Туга минула.Дивися, серце. Вчися про життя.І вчися про людей.#Україна
TGLIST.COM.UA
