Земельне законодавство актуальна інформація

💼 Після створення селянського (фермерського) господарства право постійного користування землею належить самому господарству й не припиняється зі смертю засновника. Тому зміна цільового призначення ділянки без згоди селянського (фермерського) господарства є незаконною – КГС ВСПраво постійного користування земельною ділянкою, яка була надана засновнику фермерського господарства, після створення такого господарства переходить до фермерського господарства як юридичної особи і не припиняється зі смертю фізичної особи – засновника. У відносинах з іншими суб'єктами голова фермерського господарства виступає як представник юридичної особи, а не як самостійна фізична особа – землекористувач. Тому рішення органу місцевого самоврядування про зміну цільового призначення земельної ділянки, прийняте без погодження з її постійним користувачем – селянським (фермерським) господарством (СФГ), підлягає визнанню незаконним та скасуванню в судовому порядку. Такий висновок зробила колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду. Верховний Суд зазначив, що смерть засновника не впливає на існування права постійного користування СФГ. Рішення сільської ради щодо зміни цільового призначення та подальшого проведення аукціону прийняті з порушенням законодавства, оскільки не було отримано погодження законного землекористувача. Також Суд підкреслив, що право постійного користування є безстроковим і може бути припинене лише на підставах, передбачених ст. 141 ЗК України. У відносинах щодо землі голова фермерського господарства виступає не як фізична особа, а як представник юридичної особи — СФГ. Постанова КГС ВС від 29 жовтня 2025 року у справі № 916/4338/24 http://reyestr.court.gov.ua/Review/131535009Постанова КЦС ВС від 12 листопада 2025 року у справі № 533/961/23 http://reyestr.court.gov.ua/Review/131852786#земельне #фермерське #право #постійне #користування #зміна #цільове #призначення

Прокурор, обґрунтовуючи звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі Управління освіти міської ради, зазначив, що внаслідок неправомірного підвищення цін на електричну енергію на підставі оспорюваних додаткових угод до договору публічної закупівлі з порушенням вимог Закону № 922-VIII територіальна громада, інтереси якої представляє орган освіти, була позбавлена можливості отримати електричну енергію у необхідній кількості, водночас сплачуючи значні кошти з місцевого бюджету за набагато менші обсяги придбаного товару.        Підставою реалізації прокурором представницьких функцій стала усвідомлена пасивна поведінка Управління освіти щодо захисту інтересів держави, яке є розпорядником бюджетних коштів, за рахунок яких здійснювалася закупівля електричної енергії за договором.        З огляду викладене ВПВС в постанові https://reyestr.court.gov.ua/Review/132556416  від 21.11.2025 у справі  № 920/19/24 відхилила як безпідставні доводи щодо неналежного субєктного складу відповідачів та помилкового визначення прокурором у цій справі Управління освіти міської ради як позивача.       Для захисту інтересів держави нераціонально та неефективно витрачені бюджетні кошти слід повертати (стягувати) саме на користь держави в особі уповноваженого органу як головного розпорядника бюджетних коштів, тобто на користь державного бюджету (див. постанову обєднаної палати КГС у складі ВС у постанові від 15.03.2024 у справі № 904/192/22)

Не врахували, що на момент ухвалення судових рішень у справі, що переглядається, судові рішення у справі № 554/11061/23 у кримінальному провадженні №12023170420002168 вже набрали законної сили;9️⃣ суди не зясували, хто є біологічними батьками дитини жіночої статі, народженої ІНФОРМАЦІЯ_4 сурогатною матірю ОСОБА_6;🔟 під час нового розгляду суди не позбавлені можливості призначити експертизу ДНК на батьківство з метою перевірки факту батьківства позивача щодо дитини жіночої статі, народженої ІНФОРМАЦІЯ_4 сурогатною матір`ю ОСОБА_6 (медичний висновок про народження №66СС-К4ЕЗН6ХМ-2Н6Р, виданий ІНФОРМАЦІЯ_4 КНП «Чернівецький обласний перинатальний центр»);1️⃣1️⃣ при цьому для встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для вирішення спору, судам необхідно розглянути можливість залучити до участі у справі сурогатну матір ОСОБА_6.✂️

За таких обставин суди зробили передчасні висновки щодо суті спору. Тому судові рішення належить скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

♻️

Коли ухвала суду про виправлення описки в ухвалі суду підлягає оскарженню в апеляційному порядку окремо від рішення суду❓ Постанова ВП ВС від 19.11.2025 у справі № 916/992/25https://reyestr.court.gov.ua/Review/132391394 1️⃣ 8.17. Положення процесуальних кодексів регулюють порядок і межі оскарження процесуальних документів суду першої інстанції в апеляційному та касаційному порядку (частина друга статті 287 ГПК України, частина друга статті 389 ЦПК України). 2️⃣ 8.22. Відповідно до пункту 18 частини першої статті 255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про внесення, відмову у внесенні виправлень у рішення. 3️⃣ 8.23. Такого ж змісту пункт 19 частини першої статті 353 ЦПК України. 4️⃣ 8.29. Ухвала суду про виправлення описки як в рішенні, так і в ухвалі суду є невід`ємною частиною процесуального документа, до якого ці виправлення вносяться, не змінюючи при цьому ні суті цього документа, ні підстав, якими його обґрунтовано. 5️⃣ 8.30. З урахуванням наведеного, вирішуючи питання стосовно можливості апеляційного оскарження ухвали про виправлення описки чи арифметичної помилки в судовому рішенні, суд має виходити з того, до якого саме процесуального документа відповідні виправлення вносяться, яким за своїм змістом є відповідне судове рішення внаслідок внесення до нього виправлення та, відповідно, чи передбачає процесуальний кодекс можливість оскарження цього документа (зокрема, якщо йдеться про ухвалу окремо від рішення суду). 6️⃣ 8.31. Ухвала ж про виправлення описки у рішенні суду підлягає апеляційному оскарженню відповідно до пункту 18 частини першої статті 255 ГПК України (пункту 19 частини першої статті 353 ЦПК України). 7️⃣ 8.32. Виходячи із цих міркувань Велика Палата Верховного Суду виснує, що за змістом пункту 18 частини першої статті 255 ГПК України під «внесенням виправлень у рішення» розуміють саме внесення виправлень в рішення суду, у той час як ухвала про виправлення описки в ухвалі суду підлягає оскарженню в апеляційному порядку у разі, якщо відповідна ухвала, до якої вноситься виправлення, з урахуванням внесених змін (виправлень), належить до ухвал, які підлягають апеляційному оскарженню окремо від рішення суду, зокрема міститься в переліку частини першої статті 255 ГПК України (частині другій статті 353 ЦПК України) як така, що підлягає апеляційному оскарженню окремо від рішення суду. При цьому Велика Палата Верховного Суду наголошує, що зміна суті судового рішення (ухвали) під виглядом внесення виправлень ухвалою про виправлення описки не відповідає нормам господарського та цивільного процесуальних кодексів. ✂️ 8.33. Формулюючи цей висновок, Велика Палата Верховного Суду відступає від інших підходів у застосуванні вказаних норм, зокрема, викладених у постановах Верховного Суду від 22.02.2022 у справі № 918/753/21, від 01.03.2023 у справі № 910/11980/21 та від 29.03.2023 у справі № 910/13847/21. 

♻️

Трохи про застосування Закону щодо посилення захисту прав добросовісного набувачаПостанова КЦС ВС від 12.11.2025 у справі № 127/8274/241️⃣ 09 квітня 2025 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» від 12 березня 2025 року (далі - Закон України № 4292-ІХ від 12 березня 2025 року), яким внесені зміни, зокрема до статей 388, 390, 391 ЦК України та статей 177, 185, 265 ЦПК України.2️⃣

Суд одночасно із задоволенням позову органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади вирішує питання про здійснення органом державної влади або органом місцевого самоврядування компенсації вартості такого майна добросовісному набувачеві. Суд постановляє рішення про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади, за умови попереднього внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду. Перерахування грошових коштів як компенсації вартості нерухомого майна з депозитного рахунку суду здійснюється без предявлення добросовісним набувачем окремого позову до держави чи територіальної громади. Для цілей цієї статті під вартістю майна розуміється вартість майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви (частина пята статті 390 ЦК України, в редакції Закону України № 4292-IX від 12 березня 2025 року).3️⃣

У разі подання органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором позовної заяви про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади до позову додаються документи, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви (абзац другий частини четвертої статті 177 ЦПК України, у редакції Закону України № 4292-IX від 12 березня 2025 року).4️⃣

Обовязок попереднього внесення вартості майна на депозитний рахунок суду передбачений у нормі матеріального права. Положення частини пятої статті 390 ЦК України поширюється на випадки подання позову про витребування майна у добросовісного набувача. При цьому у випадку подання та розгляду судом позову про витребування майна у недобросовісного набувача вимоги частини пятої статті 390 ЦК України не підлягають застосуванню.5️⃣

У випадку, якщо позивач обґрунтовує позов про витребування нерухомого майна недобросовісністю набувача, то положення частини пятої статті 390 ЦК України не застосовуються.6️⃣

Питання про добросовісність/недобросовісність набувача судом може бути вирішене лише після дослідження доказів на стадії ухвалення судового рішення. 7️⃣

У випадку встановлення недобросовісності набувача суд задовольняє позов без застосування частини пятої статті 390 ЦК України. 8️⃣

Натомість у разі встановлення, що набувач добросовісний, суд відмовляє у задоволенні позову на підставі частини пятої статті 390 ЦК України, якщо позивачем попередньо не внесено вартість майна на депозитний рахунок суду.