#Історії

🧩 Задзеркалля

📜 У 2002 році Лариса Денисенко ще не була відомою письменницею. Вона працювала юристкою, а література залишалася радше особистим захопленням. Одного разу Денисенко побачила рекламу конкурсу "Коронація слова". Її зачепила думка, що в українській літературі бракує сучасних міських романів. Тоді вона вирішила не просто нарікати на це, а спробувати написати такий текст самостійно. Так з’явилися "Забавки з плоті та крові".

На написання роману Денисенко знадобилося лише близько двох тижнів. Причому працювала вона не в умовах письменницького усамітнення. Її звичайне професійне життя тривало: вона займалася юридичними документами, працювала із законодавством, спілкувалася з клієнтами. За власним спогадом письменниці, вона могла сидіти на роботі, мати перед собою черговий закон і водночас друкувати на комп’ютері зовсім інший текст — свій перший роман.

Цікаво, що до цього моменту Денисенко взагалі не бачила себе професійною письменницею. Вона писала різні тексти для себе: оповідання, вірші, замальовки. Деякі з них присвячувала друзям і знайомим. Але книжка не була частиною її продуманого кар’єрного плану. Поштовхом стала радше внутрішня суперечка із самою собою: якщо їй здається, що сучасних міських романів недостатньо, то чому б не спробувати створити такий роман власноруч?

Ще одна деталь робить цю історію особливою. Перший роман Денисенко був написаний українською, хоча в дитинстві й родині вона переважно спілкувалася російською. Українську мову вона опанувала вже в дорослому віці. За словами письменниці, до "Забавок з плоті та крові" українською вона писала переважно професійні тексти — законопроєкти, позови та офіційні листи. Саме художня література стала для неї новим етапом взаємодії з мовою.

А далі сталося те, чого сама авторка, за її словами, не очікувала: "Забавки з плоті та крові" отримали Гран-прі "Коронації слова" 2002 року. Денисенко, юристка без літературного бекґраунду, раптом опинилася серед авторів, яких відкрив великий всеукраїнський конкурс. Після цього один текст потягнув за собою інший — письменниця взялася за "Кавовий присмак кориці", а література поступово стала окремою важливою частиною її життя.

Так перший роман Лариси Денисенко народився не в письменницькому кабінеті, а буквально поміж юридичними справами. І, можливо, саме це найкраще пояснює особливість її подальшої творчості: правнича точність, спостережливість і почуття гумору з самого початку існували поруч із літературною уявою. Перемога в "Коронації слова" не була запланованим стартом кар’єри — вона стала несподіваним наслідком рішення просто перевірити, чи здатна юристка написати сучасний роман.

Фільм на вечір | День сьогодні | Дискорд спільнота