Мати Кóри завжди повторювала, що вітер розбурхує дітей і навіть тишки́ повертаються з прогулянок від нього ошалілі. Тепер Кора відчуває ту невгамовність у собі. Надворі шквали налягають на ялиці за будинком, прориваються між стіною та парканом і напирають на хвіртку. Вирують-шпують і душевні хвилювання. Адже завтра — якщо настане ранок, якщо вгамується люта буря — Кора зареєструє імʼя сина. А можливо, справдиться її головний страх і тим свідоцтвом вона визначить те, ким він стане.

Корі ніколи не подобалося імʼя Ґóрдон. Оцей проривний хрускіт на початку, ніби тріскається льодяник, а наприкінці — глухий стук, мов бухають об землю спортивну сумку. Ґордон. Але сильніше її непокоїть інше: вона має залити в цю форму все те добро, що є в її сині, сподіваючись лише, що йому стане моці набути в ній власних обрисів. Адже імʼя Ґордон у родині її чоловіка передається з покоління в покоління, а інакше, здається, і бути не може. Однак це не зупиняє її від суперечок із самою собою, згадок про всіх тих людей, чиє життя, на її думку, визначило імʼя. Амелія Ергарт. Брати Люмʼєри. Та навіть минулого тижня вона помітила на приліжковій тумбі чоловіка книжку — «Клінічна нейрологія» авторства лорда Волтера Рассела Брейна.

— Тобі не дивно, що в нього прізвище — буквально «Мозок»? — запитала вона.
— Просто збіг, — відповів Ґордон. — Хоча ти не повіриш, у скількох урологів прізвища Піс, Херш і Пахман. А серед ортопедів, до речі, досить багато Ноггів.

«Невже ти не бачиш, який це ризик? — хотіла сказати вона. — Невже не розумієш, що якщо ми назвемо сина Ґордоном, то він може стати як ти?» Але не могла. Тому що, очевидно, у цьому й був сенс.

Ділимося уривком із роману «Імена» Флоренс Напп — літературного дебюту британської письменниці, який підкорив списки бестселерів і приніс авторці визнання вже з першої книжки❤️‍🔥