Останнім часом помічаю тенденцію, яка мене засмучує. Складається вона з двох компонентів:1️⃣ вважати всі фантастичні тексти, де є любовні лінії та/або сцени сексу, роментезі;2️⃣ вважати роментезі за замовчуванням слабшим піджанром, ніж решта фантастичних.Далі суто мої спостереження та думки з цього приводу:1️⃣ якщо в історії багато дорослих персонажів (і тим паче якщо це цикл, який охоплює довгий проміжок часу), буде трошки дивно, якщо жоден з них ні в кого не закохається. Це треба якось дуже добре виправдати в сюжеті.У трилогії «Перший закон» є декілька любовних ліній і декілька сцен сексу. Але ніхто не називає її роментезі. У «Безночі» є любовна лінія і багато сцен сексу. І її не називають роментезі. У «З-імли-народжених» прекрасна й значима любовна лінія. І тут теж саме. Та навіть у «Маковій війні», де герої проживають велику війну та максимально страшні випробування, є крихітна лінія про почуття.Я для себе визначаю так: якщо з сюжету видалити всі любовні лінії, а конфлікти й розвиток персонажів усе одно залишиться, то це вже не роментезі. А наявність певного елементу ще не визначає піджанр. 2️⃣ У кожному піджанрі є сильніші та слабше пропрацьовані історіі. У кожному піджанрі є «мої» та «не мої» історії. А хороших та поганих піджанрів не існує, тож не варто будувати собі ієрархію штибу темне якісніше за пригодницьке, пригодницьке якісніше за роментезі, тощо. Підсумовуючи, для мене любовна лінія сама по собі не робить текст гірше або краще, як не впливає на його якість колір очей головного героя або пора року, в яку відбуваються події.