🌱Потрапила я в активність Threads, і в рекомендаціях почали з'являтися дискусії про йогу. Найбільше привернули увагу суперечки про "справжнього" викладача - чи повинен він ідеально виконувати асани, не їсти м'ясо, вставати до світанку, мати певне коло спілкування і, звісно ж, відповідні фінансові досягнення як доказ "правильного" шляху.Для мене жоден з цих критеріїв не є визначальним у виборі вчителя. Що їсть, коли прокидається, з ким спілкується це особисте. Зазвичай я дивлюся на інше.На систему цінностей. На те, як людина доносить інформацію - чи торкається це чогось живого в мені, чи просто красиво звучить. На те, що я відчуваю поруч. Розширююсь, чи зжимаюсь. І на те, як викладач живе. Бо можна говорити багато правильних речей, а жити зовсім інакше, ніж те, чому вчиш. Це відчувається. Завжди.Коли практикуєш тривалий час, тіло справді стає чутливішим. І певні речі відпадають самі по собі, без зусиль і заборон. Можна відмовитися від певних продуктів, перестати вживати алкоголь, і відпадає сама психоемоційна необхідність щось заїдати чи запивати. І це правда. Але це приходить як природний наслідок практики - а не як умова для того, щоб називатися "справжнім" практикуючим чи викладачем.🌱Рання практика до світанку в часи амріт вела - це справді неповторно. Але іноді поспати зайву годину - це більша любов до себе, ніж підйом за розкладом.Правила в йозі існують як підтримка, а не як мірило. І викладачі йоги - такі ж люди, зі своїми викликами і радощами, і чесність із собою, відповідність між словом і життям - більше може сказати, ніж "правильність". Я доречі знайшла вчора свого першого вчителя йоги в соц мережах 🙏. Я періодично шукала його, протягом останніх 4 років, і не знаходила. А тут за хвилину пошуку я його зустріла. 17 років пройшло з останньої зустрічі, хто би міг подумати, що життя так дивно перевернеться 🫣 Тепер чекаю на його відповідь) Далі буде♥️