🤩По рекомендації дивлюся серіал Страшні казки. Так, як на мене, багато езотерики, багато фентезійного, видовищних сцен і іншого...Але є й інше, є те, що можна дивитися і слухати метафорично. У фільмі дуже добре відображена внутрішня боротьба людини. Між добром і злом, між тінями і світлом. Між тим, як бути собою, або бути тими пристрастями, що тебе охоплюють.🤩Наприкінці першого сезону головній героїні, одержимій внутрішньою Темрявою, священнослужитель каже про те, що якщо до неї торкається Диявол, значить це торкається Бог, але іншим боком своєї долоні. Але він все одно торкається, і там де є темрява, завжди є можливість для світла.🤩Ось так і ми живемо кожен свій день, часом не усвідомлюючи цієї "боротьби". Кожен день у нас є можливість проживати одні й ті самі події по-різному.І можна йти слідом за пристрастями, агресією, образами, розчаруваннями, незадоволенням. А можна растити свою силу в тому, щоб бути відкритим, щирим, десь вразливим, але жити свої дні з гідністю, честю, добротою і любов'ю. І цей шлях дійсно вимагає великої внутрішньої дисципліни, стійкості і віри.🤩І звичайно ж це не те, що ми всі вміємо, але це те, до чого можна прагнути. "Помилки" сприймаючи за досвід, а не за привід для самокатування.🤩Шлях до світла — це не про ідеальність і бездоганність. Це про те, щоб кожен раз, спіткнувшись, знаходити в собі сили підійнятися. Про те, щоб бачити свої тіні, визнавати їх, але не дозволяти їм керувати собою. Про те, щоб обирати — знову і знову, в малому і великому, — ким ми хочемо бути, в якому світі жити і які цінності нести. Знай, що в кожному з нас, в кожному з нас, в кожному з нас - живе Любов...