🌸На одному з останніх навчань один з Вчителів сказав нам:якщо ми не вчимося через учителів — ми вчимося через час.Це глибока мудрість. Адже кожен з нас рано чи пізно усвідомлює: лише з часом ми починаємо розуміти, чому відбувалися ті чи інші ситуації в нашому житті.З часом ми починаємо бачити інакше — бачити з більшим прийняттям, з глибшим розумінням, з відкритішим серцем.З часом ми здатні по-справжньому оцінити все, що з нами відбувалося, і надати цьому справжньої цінності.Той, хто йде шляхом духовного розвитку, вже розуміє цінність Вчителя. Він дякує за світло шляху,  за опору.Але ми майже ніколи не дякуємо часу.Часто я чую, як люди з жалем кажуть:🦋«Я витратила 10 років на ці стосунки»,🦋«Я втратила роки на...»,🦋«Я витрачаю час на виховання дітей»...Але час не втрачається.Час проживається.І це питання сприйняття: ви дивитесь у бік втрати — чи у бік того, що ви здобули. А можливо, ви ще не бачите цього дару, бо йому потрібно розкритися пізніше.Тому, що б із вами не відбувалося,подякуйте часу —за те, що було,за те, що є,за те, що буде.І відкрийте своє серце для мудрості:🌟«Усьому свій час»