🌸

На одному з останніх навчань один з Вчителів сказав нам:якщо ми не вчимося через учителів — ми вчимося через час. Це глибока мудрість. Адже кожен з нас рано чи пізно усвідомлює: лише з часом ми починаємо розуміти, чому відбувалися ті чи інші ситуації в нашому житті. З часом ми починаємо бачити інакше — бачити з більшим прийняттям, з глибшим розумінням, з відкритішим серцем. З часом ми здатні по-справжньому оцінити все, що з нами відбувалося, і надати цьому справжньої цінності. Той, хто йде шляхом духовного розвитку, вже розуміє цінність Вчителя. Він дякує за світло шляху,  за опору. Але ми майже ніколи не дякуємо часу. Часто я чую, як люди з жалем кажуть:🦋

«Я витратила 10 років на ці стосунки»,🦋

«Я втратила роки на...»,🦋

«Я витрачаю час на виховання дітей»... Але час не втрачається.Час проживається.

І це питання сприйняття: ви дивитесь у бік втрати — чи у бік того, що ви здобули. А можливо, ви ще не бачите цього дару, бо йому потрібно розкритися пізніше. Тому, що б із вами не відбувалося,подякуйте часу —за те, що було,за те, що є,за те, що буде. І відкрийте своє серце для мудрості:🌟«Усьому свій час»