Не знаю, наскільки ця книга сильна по сторітелінгу, бо я лише на 45 сторінці і ще рано робити висновки. Але в ній стільки цікавого з наукових фактів 👀Залишаю і вам. Раптом ви теж цього не знали 🤝🪐 Місія мозку — контроль. Мозок має зчитувати світ довкола і людей у ньому, щоб мати змогу їх контролювати. Тільки навчившись контролювати зовнішній світ, мозок отримує бажане.🪐 Людський мозок збуджується, діставши неповну інформацію про обʼєкт чи явище, яке його цікавить. Ми від природи схильні заповнювати брак інформації навіть про те, що для нас не дуже важливе.🪐 Для сучасної людини контролювати світ і контролювати інших людей — це тотожні поняття. А для цього людей слід насамперед розуміти. Ми запрограмовані підпадати під вплив інших людей і зчитувати з їхньої міміки потрібну інформацію. 🪐 Завдяки асоціаціям ми маємо здатність мислити метафорично. Аналіз мовлення показав приголомшливі результати: що десять секунд у нашому мовленні — усному чи писемному — зʼявляється метафора. Якщо ви подумали, що це перебільшення, то лиш тому, що ви призвичаїлися мислити метафорично: ми «перетравлюємо» інформацію, «горимо» ідеями, ховаємося від дощу, що «падає», і захоплюємося людьми, що мають «яйця». 🪐 Вряди-годи нам сниться, як ми падаємо з високої будівлі чи летимо сторчма зі сходів, — це мозок інтерпретує скорочення мʼязів внаслідок спазму. Достоту, як анекдоти, які ми розповідаємо одне одному заради розваги, так само мозок вносить у сюжет оповідки драматичний чи просто неочікуваний поворот. 🪐 Науковці провели низку експериментів і зʼясували, що найпопулярніший сюжет сну — погоня чи напад. До універсальних сюжетів належать і ті, де людина падає з висоти, тоне, губиться чи потрапляє в пастку, опиняється оголена на людях, раниться, хворіє або помирає, потерпає від катаклізмів — природних чи рукотворних.
До того, як над нами бахнуло ППО і я прокинулась остаточно — встигла почати ранок з книги «Практика усвідомленості» і помедитувати.Я сильно люблю прокидатись рано, о 5:30 аби мати час для себе (йога, читання, ведення соцмереж на які не вистачає зазвичай часу). Але з останніми обстрілами, відсутністю опалення, світла, стресами — графік збився і повернути його було важко. Тому концентрація сказала: «до побачення. Далі греби та вигрібай сама». Тож практикування усвідомленості через медитації зараз для мене особистий виклик. Ще рік тому я б знудилась від однієї думки, що треба нерухомо сидіти і концентруватись на диханні. Але я не молодшаю, а користь від медитацій почала відчувати. Не одразу, навіть не через півроку. Та все ж, тут як із спортзалом: якщо займатись двічі на тиждень результат буде швидшим, ніж з‘являтись раз на місяць і чекати, що тіло здивує. Сумнівалась чи зручно буде читати практики медитації, бо звісно набагато комфортніше, коли тебе направляють і розповідають на чому сконцентруватись через аудіоформат. Та все ж, мені особисто було комфортно. Плюс: тренування пам‘яті, бо спершу читаєш, що потрібно робити, а потім намагаєшся пригадати на чому концентруватись вже в процесі.
Книга поділена на три розділи:
🪐 «Базові правила для розвитку усвідомленості» — про тренування здатності бути тут і зараз;🪐 «Щоденна усвідомленість» — про застосування у повсякденному житті для досягнення стану постійної присутності;🪐 «Усвідомлені настрої» — про роботу з тілом та емоціями. Корисно, що в ній 75 медитацій з різноманітними варіантами, відповідними до різних типів особистостей та способів життя + медитації на різний рівень підготовки та по тривалості від 5 до 25 хвилин (від простих до складних). Почала практикувати сьогодні, планую зробити це регулярним. Але побачим, побачим 🫂Основне для себе відзначила: контролювати дихання для мене на ізі, а ось з відчуттям свого тіла та розслабленням поки що халепа. 💬 Розкажіть, чи практикуєте медитацію? Якщо так, то чим користуєтесь: додатками для медитації, книгами, записами провідників чи щось інше?
Я говорила в своєму подкасті «Кудряве чтиво», що книга «Більше, ніж бізнес 2.0» стала моєю найкращою інвестицією в себе у 2025 році. Так ось, книга «Полювання на увагу» має всі шанси стати кращою інвестицією 2026-го 🤝Якщо коротко: то це чудова книга для натхнення, пошуку референсів та розуміння, як працює бренд, чому контент може не працювати і як зробити так, аби він все ж запрацював. Для тих, хто любить більше букв — далі розгорнутий відгук ⬇️Книга від CEO креативної агенції і раннього інвестора у такі компанії як Facebook, Twitter, Slack, Uber та інші. За його соцмережами стежить понад 45 млн людей, тож схоже в цій темі він щось та й розуміється 👌 Я думала, що це буде довге чтиво, бо перші 50 сторінок йшли важко через теорію. А ще через те, що я весь час відривалась від книги аби осмислити все прочитане, бо майже на кожній сторінці ловила якийсь інсайт. Але потім пішли приклади і я так втягнулась, що прочитала книгу швидше, ніж змонтувала відео для ютуб-шортс, що планую її читати 😅Автор пояснює не лише теорію, а й показує, як використовувати на практиці усі описані формати, чому спрацював той чи інший креатив та що можна ще покращити у прикладі аби отримати по максимуму. Ключова теза книги: «Головна валюта зараз — увага, а головна стратегія — швидкі експерименти». Так ось, експериментів тут дуже багато. І автор закликає пробувати, продукувати велику к-сть контенту і шукати зв‘язки, які спрацюють саме в вас. Здебільшого мова про відеоконтент, але і текстові формати для Лінкедін, Твіттеру (Х), Тредсу — теж згадуються. Книга вийшла у 2023 році і звісно, що до 2026, як вона з‘явилась на нашому ринку, вона могла б стати не актуальною. Бо як мінімум тут розповідається про те, що автор почав тестувати Threads буквально за пару тижнів після його виходу і мало інформації про це. Але мої побоювання виявились марними, бо головна ціль книги: зрозуміти як працюють алгоритм платформ (а вони мають подібності між собою) аби постійно бути на хвилі.
🤝 Ось тут хочеться окремий лайк поставити за те, що в книзі одразу надаються фото-референси і посилання за QR-кодом на приклади аби можна було переглянути про що мова. 🤔 Мінус: мені тепер сильно хочеться попрацювати з нею на якомусь із книжкових клубів. Відчуваю, як круто зайшла б ця книга для обговорення серед маленького або середнього бізнесу. Чи навпаки в командах маркетологів, комунікаційників великих та середніх бізнесів.Бо я весь час, що читала ділилась з хлопцем інсайтами, які могли б бути корисними його підприємницькій діяльності. Ділилась з клієнтами форматами та ідеями з книги. Собі відкладала в замітки і радила знайомим із творчих професій, яким вона могла б бути допоміжна 🙃 🌟 Тож, я вражена і це 5/5.
Скажіть, будь ласка, що ви теж цього не знали 👀🪐 Факт 1: немовлята переживають травматичний досвід, коли їх не помічають.«Перше прагнення людини — стати впізнаваною», — пише журналіст Енді Крауч у своїй книзі «Життя, яке ми шукаємо» (The Life We're Looking For). Немовлята зʼявляються з утроби матері і шукають обличчя, яке їх побачить: матері або опікуна, що знатиме їх і задовольнятиме їхні потреби. Коли їх не помічають, вони переживають травматичний досвід». 🪐 Факт 2: новонароджені — короткозорі та бачать світ через фокус. «Я вже писав, що немовлята від народження прагнуть бути впізнаваними. Їхне перше життєве завдання — привʼязати себе до людини, яка їх годуватиме і піклуватиметься про них. Їхній розум у цьому віці ідеально пристосований до цього імперативу. У своїй книзі «Як мислять немовлята» (How Babies Think) Елісон Гопнік, Ендрю Мельтцофф та Патриша Куль зазначають, що новонароджені — короткозорі. Обʼєкт на відстані 30 см — наприклад, обличчя матері, що годує дитину, перебуває в різкому фокусі, але все, що далі, — розмите. Для новонародженого світ має вигляд як набір портретів Рембрандта: яскраво освітлені обличчя, сповнені сенсу та виразності, виринають з розмитого тла
».
🌚 Я могла вам сказати, що обрала цю книгу, бо хочу більше розібратись в маркетингу, побудові бренду та рекламі. І це була б правда, але не вся. Або ж, що я її обрала, бо мені вкрай необхідні знання, як створювати працюючий контент у світі, де існує TikTok, кліпове мислення та рішення про зацікваленість, які приймаютьсяь за лічені секунди. І це теж була б правда, але я не знала, що книга про це. Бо обрала її лише прочитавши назву і привабливий надпис «Fedoriv рекомендує». Ось вам бренд, думка лідера та вплив. Не читаючи анотації, не переглядаючи відгуки від іноземних читачів — взяла на віру в краще. Я була професійно опрацьована і ні про що не шкодую, бо тільки почала читати і в мене вже 6 стікерів з нотатками по цій книзі. Меседж, який відгукнувся: «Головна валюта зараз — це увага, а головна стратегія — швидкі експерименти». Перевірено на досвіді, іноді не надто вдалому 🙃Sorry not sorry, але схоже тут буде багато матеріалів по цій книзі!)п.с. це новинка від «Нашого Формату», яка приїхала мені останньою в грудні 2025 і наразі шкодую лише про те, що одразу не почала її читати. Тож думаю, що відгук не за горами)
Але чесно кажучи, найбільше я люблю в усіх фільмах та матеріалах про Гаррі Поттера — спогади про Алана Рікмана ☺️🪐 В попередній допис не влізло дві історії про Алана Рікмана. Дві довгих історії. Але одна смішна, а інша, яка розбила моє серденько своєю людяністю. І вони обидві мої улюблені з цієї книги.Смішна зі зйомок «Принца напівкровки»:Минуло пʼять довгих секунд мовчання. А потім ще десять. Мені стало цікаво, чи він взагалі почув мене. Повторити своє запитання? Але потім він повільно повернув голову і глянув на мене поглядом Снейпа. Я затамував подих і подумав, чия його часом не образив. Гелена щось викрикувала на задньому плані. Подув вітер. Було холодно, ми втомилися, і нам не дозволяли рухатися з місця, де ми стояли останні три години. То була не голлівудська червона доріжка.Дуже повільно, дуже виразно Алан промовив:— Я... хочу какати.Тоді він повернув голову і втупився в інший бік. Але коли він обертався, я побачив усмішку на його губах. І тоді я зрозумів, що Алан був далеко не тією страшною людиною, яким я його вважав, а людиною, яка вміє блискуче жартувати з незворушним виразом обличчя. Мені не потрібно було його остерігатися. Зовсім. Мені потрібно було насолоджуватися часом, проведеним із цією розумною, дотепною і цікавою людиною. Розбиває 💔:На початку зйомок кожному та кожній із нас дали власне крісло з іменем нашого персонажа на спинці. Ці крісла ми мали впродовж знімання всіх фільмів про Поттера.Одного разу Алан Рікман сидів разом із Геленою Бонем Картер, Гелен Маккрорі, Джейсоном Айзексом і Майклом Ґембоном. Навіть за стандартами «Гаррі Потера» це досить неймовірна компанія акторів-важковаговиків. Вершки британського кіносвіту. Вони сиділи у своїх зручних кріслах.Я мав набагато меншого розкладного стільця, бо коли починав зніматись, мої ноги не торкалися землі, якщо я сидів на високому. Алан миттєво підвівся. Він підійшов до одного з помічників режисера, вказав у мій бік і зажадав, щоб мені дали нормальне крісло, щоб я міг сидіти на тому самому рівні, що й решта. Спочатку я подумав, що він жартує, але незабаром зʼясувалося, що він був абсолютно серйозним. «Алане, друже, — сказав я, — усе добре, я радий сидіти на своєму низькому кріслі». Алан був непохитний. Він не здійняв галасу, був ввічливим і просто спокійно наполіг, щоб мені принесли стільця такої самої висоти, як і інші.Це була дрібниця, але я ніколи не забуду того вияву турботи. Алан хотів, щоб до молодшого актора ставилися так само, як і до зірок. Він не мусив цього робити, але той вчинок яскраво свідчить про те, яким він був. 👀 Не знаю як ви, але я тепер по іншому дивитимусь фільми в наступний раз. Зізнавайтесь, знали ці факти чи для вас вони теж були новими?)
Якщо ви в продажах, як я: вмієте розповісти так аби закохати в продукт за 15 хвилин, але коли мова доходить до продажу — відчуваєте ніяковіння, ТО НЕ ЙДІТЬ, А БІЖІТЬ ЗА ЦІЄЮ КНИГОЮ.Книга невелика (192 сторінки). Але я її читала довго. Бо там стільки вогняної інформації 🔥Тому зупинялась кожні 15-20 сторінок для осмислення та щоб доробити те, чого не вистачає мені для продажів. І книга від української авторки — Нелі Малюти, тому вона вже адаптована під наш ринок та реалії і для себе можна підгледіти багато ідей 👀Величезний плюс книги: вона дає чіткі інструкції як для B2C продажів, так і для B2B, а ще практичні поради, як побудувати власний відділ продажів. Так, як в продажах я нуль (принаймні до цієї книги була), то вона стала моєю опорою. З того, що вже з нею зробила: ✔️ написала три комерційні пропозиції (одну з нуля, а іншу покращила); ✔️ почала використовувати поради з книги в листуваннях з потенційними клієнтами; ✔️ проаналізувала усі комунікації та питання, які задають клієнти аби мати відповіді на них як в пропозиціях, так і одразу в оферах; ✔️ обрахувала вигоди;✔️ зловила декілька інсайтів і навіть написала дописи про це (та декілька взяла як ідеї).✨ Надихнулась з цитати про те, що продавати у нас, українців, у крові.Згадайте бодай чумаків — перший народний бізнес'. У XVIII столітті чумакування — гуртова та роздрібна торгівля — стало найпоширенішим заняттям після хліборобства серед козаків і селян. Чогось схожого в історії Європи немає! Ще пригадайте девʼяності. Після розвалу «совка» тисячі українців, зокрема й мої батьки, поїхали за кордон робити те саме, що і їхні предки: купувати і продавати. Зараз їхати нікуди не треба, тому ми торгуємо в інтернеті. У наших жилах тече чумацька кров підприємців. ✨ Тригернулась через момент опису старих методів продажів — достукатись до клієнта будь-яким шляхом: дзвінок, пошта, вайбер, смс, телеграм, соцмережі і не дати йому шансу подумати та опрацьовувати заперечення, коли вже вдесяте чуєш «Ні». В мене просто був такий досвід з продавцями старої закалки і ця травма від опису ожила 😅. В книзі якраз про те, як робити по-новому, не вдаючись до непрацюючих методів) Окрема насолода для мене, як для людини, яка допомагає в написанні книг — верстка, дизайн, QR-коди на корисні інструменти, кейси без приховування імен компаній та навіть поради щодо AI-асистентів, які допомогають спростити процес продажів. Дуже хочу аби ви це побачили, тому зроблю окремий допис про це аби розібрати книгу на елементики. Бо ця книга дуже крутий референс як робити дійсно цінні видання. І на жаль, в українських реаліях мені мало траплялось не просто гарно оформлених, а й корисних, без водички книг.
Як підсумок: я сильно рада, що ця книга трапилась мені під кінець року і вона виправдала очікування на всі 100%. З нею тепер будувати стратегію легше)
👀 Факт, який змінив моє ставлення до навчання:лекції = ~5% ефекту.Пояснення іншим = до 90%.Це модель за пірамідою навчання Едгара Дейла, яка пояснює, чому ми так багато «вчимося» — і так мало змінюємо.За нею ми запамʼятовуємо:- мінімум з того, що читаємо або слухаємо;- максимум з того, що обговорюємо, практикуємо і пояснюємо іншим.👉 До цього я дійшла нативно через практику, бо бачила як це працює в мене (тому я пропагандую усвідомлене та ефективне читання з фіксацією знань) та на командах моїх клієнтів під час проведення книжкових клубів (і на друзях, якщо чесно). І зрозуміла, що дороге навчання ≠ ефективне навчання. Компанії часто інвестують у тренінги, спікерів, курси, але люди не вчаться, коли їх лише навчають. Вони вчаться, коли думають, обговорюють і пояснюють іншим.Тому книжкові клуби для команд бізнесів — це не про «читати разом», а формат, де:🪐 знання перекладаються на мову конкретної команди;🪐 немає «правильної інтерпретації», але є простір для різних поглядів та думок;🪐 формується «спільне мислення». Піраміда навчання Едгара Дейла дуже точно пояснює: доки людина не сформулювала думку вголос — знання не стають її власним. І книжковий клуб — можливість «подумати об інших» та сформулювати власні погляди.п.с. Помічали, що навчаючи інших починаєте краще розбиратись у темі?)
📌 Обіцяла відгук на книгу «Порядок у хаосі» — ловіть!) Про цілепокладання OKR я вже знала, бо читала раніше книгу «Міряй важливе» і вона справила на мене сильне враження восени 2025 та навіть отримала високу оцінку. А я врешті знайшла спосіб постановки цілей, який працює! Тому до книги «Порядок у хаосі» я вже не підходила з нульовими знаннями. Та все ж, інформація в ній подана набагато доступніше, ніж в «Міряй важливе», що допомагало легше зорієнтуватись та освіжити в пам‘яті те, що вже читала. Тому, якщо ваша ціль зрозуміти базово про що цей метод і як його використовувати в своїй діяльності — книга «Порядок у хаосі» від Костянтина Коптелова з цим справиться на всі 100%. 💬 Одразу попередження: OKR — це інструмент, який працює для командної, а не самостійної роботи. Принаймні, обидві книги орієнтуються на подачі цього методу через кейси та досвід роботи з командами аби синхронізувати цілі та результати з іншими. Тож найбільш корисною ця книга буде для тих, хто працює з командами: менеджерам, підприємцям, HR-ам, лідерам. Але, і для власної ефективності можна багато цікавого підгледіти. 👉 Що мені кинулось в очі — дуже приємна верстка і оформлення. Особливо подача інформації через інфографіку, бо все ж по цій темі є багато складних речей і пояснити їх просто — це талант.
З мінусів: багато поверхневих кейсів без деталей, назв брендів, компаній і т.д. Хотілося б більше практичності, впізнаваних імен. В книзі «Міряй важливе» цього було більш, ніж достатньо. Але це все ж іноземні кейси, які в нас важко розглядати як референси. І тому від українського автора я очікувала чогось більш локального.
🪐 Та в цілому, книга невеличка, швидко і легко читається та однозначно може стати базою для вивчення цього методу.п.с. А завтра буде цілий випуск в подкасті «Кудряве чтиво» присвячений темі OKR, що це таке і як використовувати для своїх особистих цілей, тож не пропустіть!)💬 А поки поділіться, ставите річні цілі? Чим користуєтесь, де фіксуєте? Що працює для вас?
🪐 Можна багато говорити про цінності, переписувати на сайті компанії, декларувати в дописах, а можна їх «сповідувати»...Я багато говорю про книгу «Більше, ніж бізнес 2.0» і раджу її. Сорі, але поки мені за рік після прочитання не трапилась книга, яка б так само сильно вразила. Так ось, там є фраза, яку постійно прокручую в голові: «...жити відповідно до базових цінностей часто незручно, іноді дорого й завжди вимагає великих зусиль».
👉 Побачила в тредсі історію і принесла вам. Гостя попросила у кав’ярні третьої хвилі налити молоко у фільтр. Бариста відмовив і вона вирішила висвітлити цей досвід назагал. Коментарі під дописом — відповідні: «кав‘ярня не клієнтоорієнтована», «так бізнес не будується», «людина просить і платить за це кошти — зробіть так, як вона вимагає».Але у кав’ярні є принципи й стандарти продукту і є право на цю відмову. Вони за те аби подати якісний продукт, а не будь-яку суміш за смак якої не несуть відповідальність. І це теж про клієнтоорієнтованість, але стратегічну, а не короткострокову.📖 З цього приводу в мене ще є один приклад, але вже з книги «Rework». У Чикаго є заклад «Vinnie’s Sub Shop», який продає сендвічі. До них завжди величезні черги. Але є правило: вони зачиняються, коли закінчується свіжий хліб, який замовляють у сусідній пекарні. Цитата з книги від продавчині закладу: «Ми отримуємо найсвіжіший хліб із сусідньої пекарні рано-вранці. Як тільки він закінчується (зазвичай близько другої-третьої пополудні), ми зачиняємося. Ми б могли докуповувати хліб упродовж дня, але він не буде таким добрим, як свіжоспечений ранковий. Немає сенсу продавати на кілька сендвічів більше, якщо хліб не такий добрий. Ці кілька додаткових баксів не варті того, аби продавати їжу, якою ми не зможемо пишатися». Тож вибір є завжди: додатково заробити на тому, що просить клієнт або ж не зрадити цінності та принципи, заради яких бренд обирають та тримати планку, відсіюючи не своїх клієнтів. 💬 А до кого пішли б ви? Тих, хто виконає будь-яке ваше прохання чи до тих, хто зберігає принципи й якість, навіть якщо це коштує більше зусиль і обмежує потік клієнтів?
TGLIST.COM.UA
