Трішки поділюся з вами звідки цей моментНамагаюся сфокусувати зір. Світ пливе. Контури розмазуються. Стеля, лампи, якісь тіні — все змішується в білу пляму.Голова болить, наче її розкололи і зібрали криво. Я намагаюся підняти руку. Нічого.Вона не рухається зовсім. Я не відчуваю пальців. Не відчуваю долоні. Не відчуваю ніг.Нічого.І в цей момент приходить усвідомлення. Я не відчуваю свого тіла. Адреналін вривається в кров різко, як удар. Серце починає гупати ще сильніше, швидше, болючіше.Я хочу встати, втекти, вибратися з цього, але навіть не можу поворухнутися. Навіть на міліметр. Що робити? Як покликати на допомогу? Де я знаходжуся? Ці питання б’ються в голові, як птахи об скло. Паніка накочується хвилею, але вона дивна — тиха.Я не можу закричати. Горло стискає, в роті сухо, язик наче чужий, важкий і неповороткий. В грудях наростає тиск, ніби мене притиснули плитою Приблизно 9 років назад я потрапила в досить серйозну аварію на мотоциклі. І відчуття Олівії коли вона ще лежала в лісі і потім уже її перші відчуття в лікарні — це повністю мої спогади про той випадок. Коли я отямилася в лікарні, єдина частина тіла яку я справді відчувала було обличчя і голова, які пиздець як боліли. І якби тоді мене не вимкнуло повторно, я напевно померла б від істерики, що не відчуваю рук і ніг.