🆎🆎🆎🆎🆎⛔️⛔️Її слова знову зазвучали в голові, чіткі і спокійні:«Влаштовуй полювання. Я навіть не тікатиму.»Я усміхнувся, дивлячись у темряву.— Ти думаєш, що це гра…Ні, вона чудово знала, що це не гра і все одно йшла вперед, не озираючись. Я відійшов від столу і повільно пройшовся приміщенням. Кожен мій крок відлунював у бетонних стінах.— Якщо я почну полювання… — тихо сказав я сам до себе. — Ти або помреш, або станеш ще сильнішою.Я зробив паузу, дозволяючи думці повністю сформуватися.— І обидва варіанти цікаві.Зупинився посеред приміщення і подивився в густу темряву, що панувала в кутках сховища і вперше за довгий час дозволив собі повністю чесну думку, без самообману.Не хочу її вбивати, ще занадто рано. Занадто цікаво спостерігати, як вона розгортається.Я повернувся до столу, взяв телефон і довго дивився на чорний екран. — Три місяці, — нагадав я сам собі і повільно вдихнув холодне повітря сховища. — Добре, Грішна…Пальці легко ковзнули по екрану телефону, але я так і не натиснув жодної кнопки. Поки що....— Подивимось, як довго ти зможеш тримати цю дошку під собою.Я відкладав телефон убік. Світло моніторів відбивалося в моїх очах холодним блиском. І вперше за дуже довгий час мені дійсно було цікаво, що буде далі. Не як виконавцю контракту, а як людині, яка раптом побачила щось варте уваги в цьому хаотичному світіРозділ від Пророка уже на Букнет🔥