🆎🆎🆎🆎🆎⛔️⛔️

Ну, він же мені подобається… напевно, так. Але я не встигла нічого зробити, бо достатньо було вийти на вулицю, щоб пошукати, де він зник, як я побачила картину, яку точно не хотіла бачити. Марта Люта. Ця мала курка цілує Давида, а він навіть не намагається її відсунути. В той момент хотілося підійти і штовхнути їх обох у ставок, біля якого вони цілувалися. Я не знаю, що мене стримало. Можливо, голос мами, який пролунав за спиною, бо вона явно мене шукала. Мама завжди в такі моменти відчуває, що я готова щось зробити. Тому замість того, щоб піти втопити їх у ставку, я втекла в свою кімнату. Ця подія відбувалася в нашому будинку, тому мені було де сховатися. Я зачинила двері зсередини. Добре, що за мною ніхто не пішов. Довго дивилася на себе в дзеркало, шукала, що не так. Чому він поцілувався з нею? Чому вона, а не я? Вона ж буквально виглядає, як малий гоблін. Я довго дивилася в дзеркало. Настільки довго, що в якийсь момент моє відображення ставало все гіршим, гіршим і гіршим. Я бачила в собі те, чого там ніколи не було. Я вже вважала себе буквально виродком, монстром, на якого ніхто ніколи не зверне увагу. Не знаю, як це сталося, але моя рука сама стиснулася в кулак і полетіла в дзеркало. Дзеркало розбилося з гучним звуком. Вся моя рука була в дрібних порізах і шматочках скла, але я навіть не відчувала болю. Я відчувала щось інше, якесь відчуття, яке тоді не могла зрозуміти. Приплив азарту, адреналін. Щось таке, що буквально підняло мене, що допомогло знову вдихнути на повні груди. Я не розуміла, що це. Я тоді ще не знала, що це заклало сильний початок двох речей: того, що я більше ніколи не буду дивитися в дзеркало, шукаючи в собі недоліки, бо я ідеальна. Я буквально та, кого повинні любити, а хто цього не буде робити — я змушу їх це робити. А по-друге — те, що Давид Князєв буде належати мені і навіть якщо для цього мені доведеться стати останнім монстром… навіть якщо він мене зненавидить — він все одно, бляха, буде мій. У новому розділі «Мережа брехні» трішки спогадів Олівії в кінці 😉