— Не тікаю. Просто... дай час.— Скільки завгодно, — кажу я, цілуючи її знову, м'якше, ніжніше, ніби обіцянка. Ми стоїмо посеред кімнати, де повітря насичене ароматом її парфумів, змішаним з моїм власним адреналіном, який калатає в жилах наче штормовий океан. Відчуваю, як її тіло притискається до мого, м'яке й гаряче, ніби полум'я, яке ось-ось поглине нас обох. Ми, двоє, в цьому вихорі бажань, де серце б'ється в унісон з її диханням, нерівним і прискореним, як після довгого бігу від власних страхів.— Павле... — шепоче Олеся знову, її голос тремтить, повний суміші страху, збудження та тієї солодкої капітуляції, яка робить мене ще більш відчайдушним. Її очі, ці глибокі озера, горять вогнем, що відображає мій власний, і я не можу відірватися, притискаючи її ближче, руками ковзаючи по її спині, відчуваючи як шкіра під тонкою тканиною блузки реагує на мій дотик. Я цілую її шию, повільно, ніжно, але з тією пристрастю, яка накопичилася в мені за всі ці дні напруги. Олеся зітхає, відкидаючи голову назад, її пальці вплітаються в моє волосся, тягнучи мене ближче, ніби вона сама боїться, що я зникну.... Уже о 00:00 « ПОДРУГА МОЄЇ МАМИ »🥹🥰