📕 Чайка Джонатан Лівінгстон

Менше 10 000 слів. Рукопис, який відхилили понад двадцять видавництв. Спершу історія вийшла в авіаційному журналі, потім у 1970-му її нарешті надрукував Macmillan — і книжка ще майже півтора року тихо лежала на полицях. А далі за один тільки 1972-й розійшлася мільйонним накладом і побила рекорди продажів, які трималися ще з часів «Звіяних вітром». Річард Бах, автор, — колишній військовий льотчик і пілот-каскадер. Він не сідав писати бестселер. Він писав про те, чим жив сам. І ця книга нагадала мені про важливість фокусу на своєму. В усіх смислах цього слова. Коли ти обираєш себе, від тебе можуть відмовитись усі. І тільки від тебе залежить, як ти це використаєш. Фокус на собі. Щоденний розвиток майстерності. Настає час, коли твої зусилля починають помічати інші. І люди йдуть до тебе самі. Найскладніше тут — не народити в собі злобу чи образу на тих, хто колись відвернувся. А з любов’ю впустити їх у своє життя. Ділитись своєю майстерністю і впливати на них своєю діяльністю. Мені це нагадало історію Нельсона Мандели. Людина, яка просиділа 27 років за ґратами, вийшла і стала президентом ПАР. Без жодної образи на минулу владу і на британців, які багато років викручували руки. Він просто сфокусував людей на розвитку регіону. У моменті складнощів найважче — залишитись наодинці з собою і своїми мріями. Але як тільки тобі це вдається, ти наче перестрибуєш рівні. Не на 2-3, а одразу на сто щаблів. Ще один факт, який мене зачепив. Бах задумував книгу з чотирьох частин, а видав тільки три. Четверту він дописав і опублікував аж у 2014-му — через 43 роки, відновлюючись після авіакатастрофи, в якій ледь не загинув. А ще ця книга повертає до роздумів про вічне. Про Бога, про всесвіт. Про те, що саме тоді, коли ми просимо по-справжньому сильно, нас можуть почути. Зараз тільки почав читати «Розмови з Богом» Волша — згодом поділюся враженнями. Але вже відчуваю, як ці дві книги перегукуються. Чути себе і жити своє життя — це наче отримати особливе відчуття реальності. Ти стаєш чутливішим до всього. І до всесвіту теж. Кожна душа приходить у цей світ не просто так. У кожного з нас є своя місія. І прожити своє життя, розуміючи, що ти на своєму шляху, попри все, — мені здається, це і є найцінніше. Коли приходить успіх, усі навколо бачать тільки результат і роблять з людей ікони. А весь секрет — у щоденній праці над собою. Не зупинятись. Просто йти до своєї цілі. Обирати кожен день себе, маючи чисті наміри та любов у серці.#krupkin_рефлексії