Читалося так погано, що справді треба якось планувати час на читання надалі, бо я знову нахапалася зобовʼязань.У січні нарешті дослухала «Аутсайдера» Кінга. Це було найдовше слухання з перервами, але мені сподобалося, і тепер чекаю наступні довгі книги Кінга на Абук. Спонсори того, що я таки дослухала, січневі канікули й прибирання шаф.«Чому в нас не було великих художниць?» Лінди Ноклін завело мене в книжки про мистецтво. Я отримала величезне задоволення від нонфікшн-клубу за цією книгою. Дуже люблю саме цей напрямок нашої спільноти.Сьюзен Зонтаґ: повне інтервʼю для журналу Rolling Stone — корисне читання для повернення мозку в робочий стан після канікул.«Невеличку драму» Підмогильного слухала після вистави. Вперше знайомилася з цим текстом десять років тому, і тепер це було зовсім інакше. Ми якось мало говоримо про Підмогильного поза «Містом», применшуючи його масштаб. Знову думається, що на таких текстах хотілося б рости й у ніжному віці цитувати: «Вона забула про весну, але весна про неї не забула».«Жінки пишуть: Революціонерки» — дуже вдало зібрана книга, багато пояснює і говорить про актуальне. Наступного тижня маю обговорення.«Планктон» Кирила Половінка — восени не могла прорватися крізь перші сто сторінок, бо постійно закочувала очі від головного героя. Зараз пішло, і загалом розумієш, навіщо були ті перші сто сторінок. Часто у чоловічих романах головні герої і залишаються, скажімо так, дивними, але тут є розвиток, дорослішання, життя. Думалося про своє (як завжди), дивувало, скільки ситуацій надто реальні, і сподобалося, як це все зроблено. Це виробничий роман, але всі деталі з табличками ексель не заважають. Беріть.«Стрімку могилу» читаю у перервах — люблю це серію. «Дівчину в озері» на раджу, «Книга гуски» — то любов. На фото трохи ще рендома та розуміння, що чіткості у моєму блозі не буде.Що читали? Як ваш січень?