Вершиною українського продуктового ІТ є гуртовий продаж Вероніки Фен-шуй кожній людині на планеті з постійним наєбаловом по ціні.І зараз купа людей буде бігати й волати: «Божечки, що ж сталося? Ми ж тут будували українського продуктового однорога! Його перевіряли всі аудитори. От довідка є, можу показать».Розкажу вам історію. Стару. Є в мене друг. Прям ветеран-погроміст. І якось приходить він до мене та каже:– Тарасе, ми на роботі (а там була не те щоб мала ІТ-галера) робимо щось дуже дивне. Набраний персонал перевищує обсяг та складність задач, що виникають. А бухгалтер компанії нав’язливо просить у влаштованих на роботу, таких, що мають графік, начальство та план відпусток, незалежних українських ФОПів-ІТ-підприємців доступ до рахунків.Тобто, на перший погляд, нормальне об’єднання вільних ентрепренерів за 6% з валу.Драма настала буквально через пів року.Коли в Казахстані, ще при батьку Назарбаєві, якогось там заступника міністра відправили на криту хату будувати фігурки Золотої Орди з хлібного мякішу, ІТ-фірма закрилася.І виявилося, що через галеру, де махав веслом мій кент, просто проливався та кешувався тендер на якусь казахську жижиталізацію. Тому бухгалтер так наполегливо й просила доступ до рахунків ФОПів.А команда просто маслала в нуль замовлення з бірж фрілансу, щоб забезпечувати власну зарплату.Тобто фактично не було ніякої фірми, ніякого продукту чи результату. Це була програмістська мурашина ферма, яка маскувала спизджений тендер.І, як промовляв до Нео Морфей:«Мільйони людей живуть, нічого не підозрюючи, вірячи в ілюзію цього світу».І таких історій набагато більше, ніж ви думаєте.Завтра, може, саме ти, дорогий читачу, прокинешся, вип’єш кави та підеш імітувати роботу на чужій грошомийці, розвиваючи продукт без покупця й будуючи кар’єру, якої не існує.