Мене давно цікавило, чому меморандуми України з МВФ завжди звучать так, наче ми програли їм країну в карти. Чому в обмін на гроші нам раз за разом треба то переписувати кримінальний кодекс, то вкотре перезавантажувати АРМА, то заводити міжнародників у сільраду.І головне — чому за десять років цих меморандумів обіцяний економічний ріст так і не став новою нормою. Якщо кредит нібито комерційний, то чому його видача щоразу обростає вимогами, які більше схожі на політичну перебудову держави? І яким саме чином, наприклад, “правки Лозового” заважають державі Україна повертати борги?Мені стало цікаво, чи всюди так. Чи це універсальний стиль роботи МВФ, чи до окремих країн застосовують окрему логіку. У певних колах жарти про МВФ майже завжди починаються з Єгипту — тож я пішов саме туди.Попереду три довгочити про пригоди бедуїнів з МВФ і про те, чого цей кейс може навчити Україну.У першій частині — базовий контекст: що таке сучасний Єгипет, звідки взагалі беруться паралелі з Україною і чому без цього тла будь-які висновки будуть надто дешевими.Лінк на Частину 1:https://censor.net/ua/blogs/3605709/chomu-mvf-p-dpisu-z-ukra-noyu-pol-tichn-memorandumi-ta-chogo-nas-vchit-dosv-d-giptu