Маю питання до прем'єр-міністра Корецького, на якого з незрозумілих причин президент скинув найважче в державі на сьогодні завдання — розібратися з мобілізацією і СЗЧ.

По-перше, чому не пройшло і місяця після того, як завершилася попередня “реформа” бронювання, через яку, як мінімум, декілька підприємств оборонно-промислового комплексу тижнями не працювали? Тоді через те, що у них злетіло бронювання, нам не поступала військова продукція, і були зірвані бойові операції.

По-друге, чому, ну як мінімум на рівні риторики, вирішили розбиратися з оборонно-промисловим комплексом, а не з усіма іншими галузями, де так само є сотні тисяч заброньованих? Невже оборонно-промисловий комплекс – це найперше, що в такій ситуації слід чіпати? Може, давайте спочатку роззбронюємо журналістів із «критично важливих» ЗМІ і священиків? Чи ви боїтеся? Невже вам простіше лишити нас без зброї, а не себе – без лояльних ЗМІ?

По-третє, яким чином механічне зменшення усім без розбору квоти на бронювання вирішить проблему фейкових робітників під реальною бронню? Може, все-таки краще придумати систему, яка дозволить оцінювати, скільки робочих місць із заброньованими працівниками треба мати, щоб виконати той чи інший контракт з урахуванням його складності та об'єму? Чи це зараз уже недоступний рівень нормотворчої роботи?

По-четверте, а в чому полягає план щодо двох мільйонів ухилянтів, які не заброньовані, але тим не менше вільно бігають країною? Якщо ви вивільните сотню чи дві тисяч заброньованих і переведете їх у статус таких, що підлягають мобілізації, то чи не доєднаються вони до цих двох мільйонів, і ви їх так само не зможете призвати? Може, давайте розберемося, хто саботує мобілізацію?

Текст: Ігор Луценко.

Корчинський | Patreon | Мерч | Збір | Поставити питання