Він приходив у сон до батька і просив вибачення за те, що не міг не піти.

19-річний Богдан Лягов із Жовтих Вод мав позивний "Аполлон". Він загинув на Брянщині у складі ДРГ "Святоші" - серед тих, хто першим переніс війну на територію ворога. Задовго до Курського наступу.

А почалося все зі сніжок. Взимку 2017-го 13-річний Богдан прийшов додому розхристаний і червоний. Старшокласники зарили його в кучугуру. Він вскочив і почав битися.

"Вибач, - прийде він через шість років до свого тата уві сні. - Я не міг залишити побратимів".

Після звістки про загибель чотирьох українців ФСБ РФ показала фото їхньої зброї. Батько одразу впізнав автомат сина.

"Я зрозумів це за певними маркерами", - згадує Олександр.

Білими літерами на чорному стволі Богдан написав: "Мужність".

І додав слова Ліни Костенко: "Мужність не дається напрокат". А ще причепив на магазин зображення Тараса Шевченка.

Росіяни на фото заблюрили Кобзаря.

"Вони бояться Шевченка, - каже батько. - Бо він став зброєю для таких, як син".

Богдан був наймолодшим у групі. Фанат класичної музики, книжок та сорочок.

У 18 набив тату з обличчям Аполлона. Мріяв переїхати в Київ і робити дизайнерський одяг.

Коли почалося повномасштабне вторгнення, три дні стояв у чергах до київських ТЦК.

Відмовили. Тоді пішов добровольцем у батальйон "Братство".

"Мама, ти ж мріяла, щоб я був щасливим, - телефонував він. - Зараз я щасливий. Ти навіть не уявляєш, які люди мене оточують!"

Востаннє він був вдома у жовтні 2022-го. Взяв берці, які купили батьки.

Мама хотіла сфотографувати його на тлі листя. Він наполіг на селфі біля монумента Хмельницькому, Богуну та Кривоносу.

"Не хвилюйся, - заспокоював він. - Я - Богдан. Я - щасливчик. Нічого зі мною не станеться".

Його мрія стати киянином збулася. Тільки трагічно. Тепер він у Києві навічно. На Байковому кладовищі.

"Ми горді тим, що син став частиною перемоги, - каже мама Марина. - А Україна, я впевнена, вже перемагає".

Вічна пам'ять і слава Герою.

Корчинський | Patreon | Мерч | Збір | Поставити питання