Трохи випадкових і не дуже суботніх роздумів Намагаюся спланувати робочий місяць, але мене лякає, скільки всього несеться.За цей тиждень ми отримали 5 новинок і кілька додруків. До передзамовлення готується 20 книжок + ті книжки, які вже в передзамовленні. Скільки новинок загалом отримали із червня — я вже й не рахую. А ще ж вся основна підготовка до 2 книжкових фестивалів теж почалася в липні і триває в серпні (ох, там ми вже стільки всього придумали). А ще ж книжки, які не новинки, а працювати з ними теж треба. Я не можу не думати про роботу. Намагалася. Не вдається. Але водночас хочеться відпустки. Цікаво, що ефект «знову всі експерти» приписують саме користувачам у фейсбуці (типу старшим людям), хоча у коментарях в інстаграмі і телеграмі всі не менші експерти в усьому буквально. Іноді в мене теж опускаються руки. Зазвичай в такі моменти хочеться сховатися, а натомість я фарбую губи і починаю ще більше «виходити в люди». Часто згадую Нетфлікс. Які можуть дозволити собі просто закрити неприбутковий серіал і нікому нічого не пояснювати (і тим паче не виправдовуватися). Не читається. Добре, хоч щось слухаю в аудіо. Оформлення німецьких видавництв ван лав. Або я стала книжковою сорокою, якій подобається все, що блищить.