Взагалі вчора думала про нездорові стосунки. Радше про книжки і фільми про нездорові стосунки. Коли у відгуках кричать «нащо ми це читаємо, це ж не любов» (з останнього, то такі відгуки на «Буремний перевал»). Але ж не всі і хочуть читати про грін флег чоловіків і «здорові» стосунки. Бо і в житті воно не зовсім так (чи не щоразу у стосунках так). Ну тобто так, буває, що хочеться ромком, де ідеальний чоловік, який розуміє тебе ще до того, як ти це сказала і оце все. Але після четвертої такої книжки настільки солодко, що треба читати якийсь трилер. Ну і так, часто хочеться читати драму про емоційні гойдалки; людей із травмами, які несуть ці травми далі; людей, які сваряться і миряться, намагаючись втримати хоча б якісь стосунки; людей, які зрадили або які на межі розлучення. І от цікаво, що в нежанровій прозі — це одразу висока полиця про дисбаланс влади, втрату себе, пошук себе, травми. А в жанровій здебільшого це «боже, нащо читати цю фігню, це ж романтизує такі стосунки». Бо одна з моїх улюблених книжок «Довіра» Ернана Діаса — це там капець в їхніх стосунках (і на мою думку, там два чоботи пара). Або моя улюблена книжка «Віднесені вітром» — там точно і про любов в тому числі. Але чи про здорові стосунки? О ні.