Я б хотіла, щоб ще більше дівчат і жінок читали любовні романи. Чи може це завищити стандарти? Єс, так, сі — і це чудово! Коли читаєш різні варіанти розвитку стосунки, різні прояви турботи і романтики, починаєш бачити, де ці кляті червоні прапорці. А коли ці книжки ще й обговорюють (клуби, коментарі, фестивалі) — взагалі топ! Коли я зустрічалася із хлопцями (дуже давно), то вважалося ок кидати когось через смс, ок з'являтися через 6 місяців після «були справи» і без нормальної розмови типу продовжувати стосунки (основне тут «типу стосунки»). В серіалах були ще більші емоційні гойдалки, тому в реальності вся драма могла ще й вважатися недостатньою. Між хлопцем і подругою — майже завжди вибирався хлопець. І так, дуже ок, що зараз нормалізується інше: ставити в пріоритет себе; жіноча підтримка; стосунки, в яких не треба прикидатися, що тобі подобається шансон, бо він слухає шансон; романтичні вчинки.«Але хіба не популярні зараз книжки про токсичні стосунки? А як же дарк романи?» — запитаєте ви. І так, але коли люди читають дарк романи — то це як фентезі, всі розуміють, де там «занадто». Це про якісь потаємні бажання, які ніхто і не планував втілити. Ну і звісно, я читала не аж так багато любовних романів, але в тих, які я читала — в тому чи іншому форматі все це було. Героїні вчилися приймати себе, дозволяти собі відчувати, не бути фальшивою версією себе, обирати карʼєру і багато всього іншого. І так, краще б я читала такі книжки, ніж поезію Ахматової, книжки Ремарка (хоча я філологиня і педагогиня, то читала дуже різне, навіть про систему виховання Макаренка).