Уявіть, якби ваша мати мила вас в душі до 17 років. Або перевіряла ваші статеві органи і груди до того ж віку. Чи змушувала б вас в підлітковому віці митись разом зі своїм старшим братом (і миє вас знову вона). Також ця сама мама з раннього дитинства примушує вас до роботи, про яку ви ніколи не мріяли і яка змушує почуватись вас дискомфортно, а ще в 11 років ділиться з вами секретами для того, щоб залишатись худою і схожою на дитину (тобто дієтами та обмеженням калорій), тим самим підтримуючи і розвиваючи ваші розлади харчової поведінки. Але найгірше, що ви вважали це нормальним і що так мати проявляє свою турботу, любили її до останнього дня її життя, а потім вам знадобилось багато-багато років терапії, щоб нарешті усвідомити, що все це було жахливо і неправильно. Дивлячись підліткою «Ай-Карлі» по нікелодіону я не могла навіть подумати, що та сама Дженнет Маккерді, яка грала Сем, проходила через такі жахи під час зйомок серіалу. Її автобіографія «Я рада, що моя мама померла» була приголомшливою для мене, дуже сумною, емоційною та, звісно, цікавою. Наведені вище приклади лише вершина айсбергу, тому дуже раджу вам самим познайомитись з книжкою. Мова в ній буде не тільки про маму Дженнет, а і загалом про індустрію, в якій дівчина працювала, та про людей, які її оточували. Дуже сильно рекомендую, але зважайте на тригери перед прочитанням, наприклад тема РХП тут зачіпається дуже часто і може вплинути на вас, бо особисто мене вона трохи пошатнула, якщо чесно. #книговідгук #ярадащомоямамапомерла