Павло Дерев’янко «Аркан вовків», Видавництво Старого Лева 🌟

Мабуть, я трохи завищила очікування від цієї книги, бо до читання бачила переважно захоплені відгуки. А може, просто це не зовсім мій жанр чи я не в тій віковій категорії. У будь-якому разі, не можу сказати, що я в захваті.

"1845 рік, землі Українського Гетьманату, незалежної держави від часів Богдана Хмельницького. Юний Северин Чорно­вовк ступає на вовчу стежку і готується стати характерником та вступити до Сірого Ордену. Він — той, хто йде за покликом серця, а по­ки мріє отримати золоту клямру з відлитим обрисом характерника Мамая і пережити перетворення — одну з найбільших містерій Ордену. Попереду перші випробування, знайомство з побратимами, перше кохання та розчарування, перші справжні завдання й випробування долі… Усе це на межі двох світів — реального та потойбічного, усе на межі двох сутностей — людської та вовчої.

Хто переможе у цій боротьбі? Яку ціну має заплатити той, у кого гаряче серце, перед обов’язком та обітницями, що скріплені кривавими печатями? Дикий, містичний та могутній аркан вовків розпочато!"

Перші дві третини мені було відверто скучнувато. Наче й цікава сама ідея альтернативної історії, є пригоди, магія, козаки, перегукування з нашої ситуацією зараз, але мені чогось не вистачало.

Мабуть, розкриття персонажів і психології. Особливо недостатньо розкритими здалися жіночі персонажі. Загалом книга справляла враження підліткової історії — пригодницької, динамічної, але без тієї психологічної глибини, яку я зазвичай шукаю в художніх книгах.

А от ближче до кінця нарешті стало цікаво. Останню третину я вже читала значно швидше 🔥

Ще мені сподобалася мова — атмосферна!

"Не існує ніякої долі, є тільки шляхи, що ми обираємо та долаємо, і кожен шлях, попри всі сподівання та бажання, може обірватися у найменш очікуваний момент."

«— Ти житимеш чужинцем серед людей. Чи бажаєш іти далі? Вороття не буде. — Так. — То йди»

«Не бачити раю, не мати спокути, Поляжу навіки, до нені прикутий. Зійду в небо синє дубком чорнолистим, Вберусь восени у червоне намисто».
“Не можна кинути людину під кригу і сподіватися, що так вона навчиться плавати.”

“— У держав немає друзів, Северине, — повчав Захар. — Є лише тимчасові союзники.”


Тож якщо ви любите пригоди, фентезі та альтернативну історію, «Аркан вовків» цілком може зайти.

А от якщо, як і я, більше шануєте дорослу прозу з добре прописаними персонажами та психологією, може трохи не вистачити глибини.

Чи буду читати цикл далі? Спочатку була майже впевнена, що ні. Але після останньої третини вже не така категорична 😸

Якщо друга й третя частини будуть більше схожі на кінець першої, то, можливо, й продовжу. Розкажіть мені, які вони.

P. S.

На сайті ВСЛ в наявності лише електронна версія. Паперову знайшла в "Книгарня "Є" за 650 грн.

Книготерапія📗Підписатись