Роман складається з кількох частин, і вони не завжди здавалися мені однаково цікавими. Трохи дратували згадки про Леніна (хоч і не того самого, так звуть персонажа) та комунізм, але, на щастя, цього в книзі не так багато.

А от остання частина мені дуже сподобалася. Нарешті розкривається таємниця родинного прокляття — і тут автор так цікаво все закрутив, що багато чого для мене виявилося несподіваним. Саме фінал залишив після себе найбільше враження! ❤️

Тож повного захвату від «Завіту води» в мене немає. Але я рада, що прочитала цю книгу. Це такий монументальний роман, після якого відчуваєш, що не просто провела час із книжкою, а й щось дізналася, побачила інший світ і розширила власний світогляд.

Тому загалом раджу. Але точно варто дивитися, що саме ви любите в книгах: якщо потрібна динаміка й постійний рух сюжету — може бути нудно. Якщо ж подобаються великі сімейні історії, атмосфера, культура Сходу, медицина, мистецтво й повільне занурення в життя героїв — «Завіт води» може вам зайти.

#кт_відгук

Книготерапія📗Підписатись