Наше з Катериною весілля було не про гуляння, а про українські традиції.Ми підготували звичаї чотирьох регіонів, звідки походять наші родини: Черкащини, Київщини, Полтавщини та Херсонщини. І впродовж святкування нанизували обряди один за одним.Першим був поширений по всій Україні звичай прикрашання весільного гільця — оздоблення деревця паперовими квітами. Перед початком святкування ми також просили благословення у батьків та приймали традиційні хліби. Потім нас обсипали зерном за давньою традицією. Далі були обряди заведення за стіл і злучення свічок.Але насправді почалося наше весілля з дощу… Катерина каже, що це природа з нами говорила. А я пам’ятаю, що в українських повір’ях дощ асоціювали з родючістю та благословенням. Тому ми обоє щасливо ходили по калюжах.Усе це просто неба у Ботсаду ім. акад. О.Ф. Фоміна, який так любить і підтримує Катерина. Це унікальна київська локація, і ми вирішили, що хочемо, щоб наша сім’я зародилася саме тут.Цим днем ми хотіли відродити обряди й показати всім: якщо хочете відроджувати — робіть. І знаходьте людей, які захочуть розділити це з вами.п.с. А знакове для нас кільце-мюзле — від наших друзів @kochut_jewelery.#Гастроспадок